Тема: Священна Римська імперія: устрій та боротьба за
політичний провід між світськими і духовними володарями.
Основні
дати та події: 919 р. -
утворення Німецького королівства; 962 р. - утворення Священної Римської
імперії; 1077 р. - похід до Каносси; 1220-1268 рр. - панування династії
Штауфенів; 1242 р. - битва на Чудському озері; 1356 р - «Золота булла»; 1410 р.
- Грюнвальдська битва; 1445 р. - винахід друкарства.
Тестування
1. Коли вперше біля берегів Британії з’явилися
вікінги?
А 500 р.;
Б 753 р.;
В 400 р.;
г 789 р.
2. Під час якої битви загинув англійський король
гарольд?
А При Гластонбері;
Б при Йорку;
В при Ґастінґсі;
г при Кентербері.
3. За часів правління якого короля був убитий
архієпископ Кентерберійський Томас Беккет?
А Іоанна Безземельного;
Б Річарда Левове Серце;
В Генріха ІІ;
г Едуарда Сповідника.
4. Коли та ким була підписана «Велика хартія
вольностей»?
А 15 липня 1215 р., Генріхом ІІ;
Б 15 червня 1215 р., Генріхом ІІІ;
В 15 червня 1215 р., Гаральдом;
г 15 червня 1215 р., Іоанном Безземельним.
Німецька держава
утворилася у 919 р. Її король Оттон мріяв про відновлення імперії Карла
Великого, про об’єднання всіх християнських народів Європи. Він завоював Рим.
Папа проголосив його імператором. Нова імперія отримала назву Священної
Римської імперії. Німецькі королі у Німеччині почувалися не дуже певно, тому
вони не полишали сподівань зміцнити свій авторитет за рахунок Італії. У той
час, коли імператори завойовували Італію, німецьке рицарство вирушило у
хрестовий похід на Схід.
1. Утворення
Священної Римської імперії
Імперія Карла
Великого була поділена у 842 р. Верденською угодою між його спадкоємцями.
Землі, на яких виникло Німецьке королівство, відійшли Людвігу Німецькому. На
той час ці землі не були єдиною державою, а складалися з окремих герцогств
(Швабії (Алеманії), Баварії, Франковії та Саксонії), які ворогували одне з
одним.
Крім внутрішніх
проблем, існували ще й зовнішні загрози. Якщо з навалою вікінгів німецькі князі
ще могли впоратися, то в Х ст. зі сходу прийшла нова загроза - мадяри (угорці).
Першою від ударів войовничих мадярів загинула Велика Моравія, потім вони почали
нападати на німецькі землі. Це спонукало німецькі герцогства об’єднатися. У 919
р. королем Східного Франкського королівства було проголошено саксонського
герцога Генріха І Птахолова. Від цього часу і починається історія Німецького
королівства.
Спочатку Генріх
І навів лад усередині держави, припинивши міжусобні війни, придушивши повстання
герцогів Швабії та Баварії, і приєднав Лотарингію, після чого його визнали
практично всі герцоги. Для боротьби з угорцями почали будуватися бурги
(невеличкі фортеці) та була створена важка рицарська кіннота. Ще одним
напрямком зовнішньої політики Генріха І стали полабські слов’яни, землі яких
він почав захоплювати.
Син Генріха І
Оттон І (936-973 рр.) продовжив справу батька й у 955 р. завдав нищівної
поразки мадярам у битві на річці Лех поблизу міста Аугсбурга (Баварія). Після
цього вони припинили набіги на німецькі землі. Усередині держави королю знову
довелося боротися зі свавільними герцогами. Оттон І мріяв відновити державу
Карла Великого. Він коронувався в місті Ахені, щоб підкреслити значення
королівської влади.
У ці часи
папська влада в Італії зазнала сильних утисків із боку місцевих феодалів, і
Папа Римський Іоанн ІІ звернувся по допомогу до Оттона І. У 961 р. німецький
король із військами вирушив до Італії та захопив Ломбардію (Північну Італію).
Не зустрічаючи опору, він узяв Рим і повернув владу Папі Римському. У 962 р. в
соборі св. Петра в Римі Папа Римський Іоанн ХІІ коронував Оттона І як
імператора. Таким чином Римська імперія була відновлена, проте вона постала вже
в іншому вигляді. Оттон І видав Римському Папі документ, який підтверджував
його права на володіння Папською областю. (Хоча Папа Римський і не надав
значення цьому документу, вважаючи, що влада Папи від Бога, проте в майбутньому
ця подія відіграла важливу роль.)
Так виникла
Німецька імперія, яка наприкінці XII ст. стала називатися Священною Римською
імперією. До її складу входили землі Німеччини, Північна й частково Центральна
Італія, деякі слов’янські землі, частина Південної Франції та Бургундія.
2. Імперія і
папство. Італійська політика німецьких імператорів
Конфлікт, який
був закладений ще імператором Оттоном І та Іоанном ХІІ, поступово ставав дедалі
сильнішим. Імператори та римські папи постійно намагалися «перетягнути» владу
на себе.
Таке
протистояння сягнуло апогею за часів Папи Римського Григорія VІІ, який провів
низку реформ у католицькій церкві. Однією з реформ було скасування практики
затвердження імператором або королем духовних осіб на церковні посади
(інвеститура). Проти цього виступив імператор Генріх IV (1056-1106 рр.). Він
зібрав єпископів німецьких земель у Вормсі та домігся прийняття рішення щодо
позбавлення сану Папи Римського Григорія VІІ. У відповідь Папа Римський
відлучив імператора від церкви, що привело до повстання німецьких князів проти
імператора.
Узимку 1077 р.
імператор прибув до резиденції Папи Римського, яка розташовувалася в замку
Каносса на півдні Італії. Протягом трьох днів Генріх ІV босоніж чекав на
пробачення. Від того часу й виник вислів «піти до Каносси».
Проте в 1084 р.
імператор Генріх ІV із великою армією вторгнувся до Італії та захопив Рим. Папа
Римський утік на південь Італії, де наступного року помер.
Боротьба
імператорів із римським престолом призвела до ослаблення їх влади. Німецька
знать не тільки почала втручатися в конфлікт, а й отримала право обирати
імператорів, що на тривалий час закріпило роздробленість німецьких земель.
Імператор став кращим серед рівних.
Піднесення
імператорської влади відбулося за часів правління трьох імператорів династії
Штауфенів: Фрідріха I (1152-1190 рр.), його сина Генріха VI (1190-1197 рр.) та
онука Фрідріха II (1212—1250 рр.).
Імператор
Фрідріх І Барбаросса (у перекладі з італійської - Рудобородий) вступив у
конфлікт із Папою Римським Александром ІІІ. Саме імператор проголосив німецьку
імперію «Священною», підкреслюючи, що корону він отримав від Бога, а не від
церкви. Шість разів імператор вирушав у походи на Італію. Проте він зустрів
опір італійських міст, що об’єдналися в Ломбардську лігу (союз 22 міст), яка в
1176 р. під Леньяно вщент розбила імператорську армію. Проте італійці були
змушені визнати Фрідріха I своїм правителем.
Політику свого
батька продовжив Генріх VI. Він одружився із сицилійською принцесою, хоча право
на корону все одно мусив підтверджувати зброєю. Після підкорення Сицилії Генріх
VI став володарем чотирьох корон - німецької, італійської, сицилійської та
імперської. Досягнувши значних успіхів, домігшись величезного впливу на Європу,
імператор несподівано помер у молодому віці від гарячки.
Син Генріха VІ
Фрідріх ІІ став імператором, коли йому виповнилося три роки. Хоча його
вихователем і був Папа Римський Інокентій ІІІ, у подальшому імператор став
противником Риму.
Фрідріх ІІ був
одним із найосвіченіших правителів Європи. Правив він своєю імперією із
Сицилії, а в Німеччині був лише двічі. Конфлікт із Папою розпочався в часи
підготовки до Шостого хрестового походу. За зволікання Папа Римський відлучив
імператора від церкви, але це не завадило йому вирушити до Єрусалима. Під час
хрестового походу Фрідріх ІІ без жодної битви домовився, що Єрусалим на п’ять
років передавався християнам, за що його знову було відлучено від церкви.
Повернувшись із походу, імператор Фрідріх ІІ продовжив боротьбу за Центральну
Італію та ще раз був відлучений від церкви Папою Римським Григорієм ІХ. Під час
бойових дій імператор помер.
Після смерті
Фрідріха ІІ завершився етап сильної імператорської влади. Спроби утримати
імперський трон зазнали невдач, імперія почала розпадатися. У результаті
боротьби імператорів із папами Німеччина та Італія ще довгі роки залишалися
роздробленими, а папи римські дедалі більше втрачали вплив на християнську
Європу.
3. Німецький
«наступ на Схід»
Німецькі феодали
постійно намагалися розширити свої володіння за рахунок земель західних
слов’ян, у результаті чого навіть виник вислів - «наступ на Схід», який
символізував прагнення просуватися на Схід за будь-яку ціну.
До сфери уваги
німецьких феодалів потрапили слов’янські держави Польща, Чехія, Угорщина та
Русь - від них чекали васальної залежності. А на узбережжі Балтійського моря та
в межиріччі Ельби й Одеру проживали західнослов’янські племена, які не мали
власної державності. Проте вони чинили опір німецькому наступу та поширенню
християнства. Одні з перших спроб підкорення зробили Генріх І та Оттон І у Х
ст., але слов’яни відбили цей наступ.
Наступний наступ
починається в середині ХІІ ст. Під час Другого хрестового походу в 1147 р.
герцог Саксонії і Баварії Генріх Лев із дозволу та благословення Папи Римського
направив свої війська в землі слов’ян. Незважаючи на відчайдушний опір,
полабські слов’яни були підкорені. На землях ободритів і лютичів було утворено
маркграфство Бранденбург, герцогства Мекленбург і Померанію. Після військового
завоювання розпочиналася колонізація - на підкорені землі почали переселятися
селяни та купці, ремісники та рибалки, а очолювали їх католицькі монахи.
Місцеве населення або знищувалося, або асимілювалося.
У ХІІІ ст.
починається колонізація Східної Прибалтики, де проживали племена лівів, летів,
естів та пруссів. Першими сюди прибули купці, потім - місіонери, а згодом
з’явилися й рицарі. Розбивши племена лівів, у 1201 р. рицарі заснували
місто-фортецю Ригу, яка стала не тільки опорним пунктом колонізації, а й
центром нової області - Лівонії. Проте Лівонія не була єдиною, на цих землях
рицарі почали ворогувати між собою, що особливо посилилося після виникнення
Ордену мечоносців (1202 р.).
Невдовзі були
захоплені й землі пруссів. Головну роль у підкоренні прусських племен відіграли
рицарі Тевтонського ордену, які були запрошені польським герцогом Конрадом
Мазовецьким, чиї володіння найбільше страждали від набігів пруссів. На
захоплених землях рицарі створили невелику, але доволі міцну державу та стали
загрозою для земель східних слов’ян - руських князівств. Проте в 1238 р. в
битві під Дорогичином рицарі Тевтонського ордену були розгромлені військами
галицько-волинського князівства Данила Галицького. А в 1242 р. орден зазнав
нищівної поразки від новгородської армії на чолі з Олександром Невським у битві
на Чудському озері («Льодове побоїще»).
Після поразок
від руських князівств німецькі рицарі посилили тиск на литовців. Результатом
стало об’єднання литовських племен і виникнення нової держави - Великого
князівства Литовського, яке протистояло німецькій навалі.
Ще одним
супротивником німецьких рицарів стала Польська держава, у якої орден захопив
приморські землі. У 1410 р. під польським містечком Грюнвальд армія рицарів
ордену була розбита об’єднаним польсько-литовсько-руським військом. Від того
часу орден став васалом Польського королівства.
Поряд із
військовою колонізацією відбувалася й мирна колонізація. Поселенців із
Німеччини запрошували освоювати нові землі, розвивати міста, ремесло та
торгівлю. Німецькі селяни обживалися на землях слов’ян, німецькі ремісники
розвивали ремесло в містах, торговці прокладали нові торговельні шляхи. У
багатьох містах німецьке населення становило значну частку жителів.
4. Утворення
Швейцарського союзу
Наприкінці XIII
ст. Священна Римська імперія залишалася найбільшою країною Західної Європи,
хоча й була роздроблена на окремі територіальні володіння. Ослаблення імперії
поклало початок виникненню нової держави - Швейцарського союзу, що утворився в
гірських долинах Альп.
У IV-V ст.
територію нинішньої Швейцарії захопили німецькі племена алеманнів і бургундів.
Від IV ст. на територію сучасної Швейцарії проникає християнство. У 774 р.
після перемоги Карла Великого над лангобардами Гельвеція землі в Альпах увійшли
до складу королівства франків, й у VIII-IX ст. перебували під владою Карла
Великого та його наступників. Після занепаду імперії Каролінгів території були
захоплені швабськими герцогами в Х ст., але ті не змогли утримати їх під своєю
владою, і регіон розпався на окремі феодальні володіння. У ХІІ-XІІІ ст.
робилися спроби їх об’єднання під владою великих феодалів, але всі зусилля були
марними - кантони (області) відстоювали свої права. У 1264 р. панівне становище
у східній Швейцарії завоювали Габсбурги, на заході закріпилися графи Савойські.
У 1291 р.
кантони трьох альпійських земель - Швіц (звідси - Швейцарія), Урі та
Унтервальдена - уклали між собою постійний оборонний союз і підписали договір,
відомий як «Вічний союз», щоб спільно протистояти спробам імператора Рудольфа І
Габсбурга (1273-1291 рр.) підкорити їх. Рудольф І та інші імператори намагалися
об’єднати всі землі імперії, крім того, через ці кантони проходив перевал
Готхард, який зв’язував Німеччину з Італією. У 1315 р. швейцарське селянське
військо розгромило кінних рицарів Габсбургів біля гори Моргартен. У 1415-1513
рр. відбувається період «героїчного віку» швейцарської історії - територія
конфедерації розширилася (було створено п’ять нових округів). Але знадобилося
ще кілька перемог, щоб у 1499 р. Швейцарський союз здобув автономію. Формально
Швейцарський союз залишався у складі Священної Римської імперії, хоча насправді
був суверенною державою. Остаточне юридичне оформлення Швейцарського союзу як
незалежної держави відбулося лише в 1648 р. У 1513-1798 рр. Швейцарія стала
конфедерацією 13 округів (кантонів).
Спочатку
Швейцарський союз об’єднував повністю незалежні кантони, які самостійно
приймали власні рішення. Постійного центрального органу не існувало: періодично
скликалися загальносоюзні сейми, де право голосу мали тільки повноправні
округи. Загальносоюзних адміністрації, армії та фінансів також не було, і таке
становище зберігалося аж до Французької революції. Пізніше починають
оформлюватися й органи управління Швейцарської конфедерації.
5. Німеччина в
ХIV-ХV ст.
У 1254 р. помер
останній імператор із династії Штауфенів, не залишивши спадкоємця, і близько 20
років, до 1273 р., Німеччина переживала період боротьби за владу. Священна
Римська імперія розпалася на сотню різних територій - величезних володінь
курфюрстів і маленьких графств, земель духовних феодалів і вільних міст. Разом
із тим період міжцарів’я приводив до занепаду торгівлі та ремесел, феодальні
війни знищували села й міста, гинули селяни та міщани. З одного боку, німецькі
феодали прагнули незалежності, із другого, - була необхідна сила, яка
підтримуватиме порядок.
Саме у ці часи
склався порядок, коли імператора обирали сім наймогутніших князів імперії, які
називалися курфюрстами. За імперський трон боролися представники з родин
Габсбургів і Люксембургів. У 1273 р. імператором було обрано Рудольфа І
Габсбурга, який швидко збагатів та заснував найбільше в Німеччині Австрійське
герцогство. У середині ХІV ст. імператором було обрано представника
Люксембургів - чеського короля Карла ІV (1347-1378 рр.). Імператор більше уваги
приділяв своїм землям і вирішив закріпити існуючий лад, видавши в 1356 р.
«Золоту буллу», яка підтверджувала старі привілеї та надавала нові: імператора
обирали сім курфюрстів (князів-виборців), що отримували величезну владу (могли
мати власну армію, карбувати монету, вершити суд, вести війни, мати власні
ландтаги тощо).
У 1438 р. на
троні знову опинилися Габсбурги, представники династії яких правили Священною
Римською імперією аж до 1806 р. Поступово сформувалася система німецького права:
права феодалів - «Золота булла», права міст - магдебурзьке право, права селян -
«Швабське дзеркало», «Саксонське дзеркало» та ін. Виникають і загальнонімецькі
органи влади: рейхстаг - один із органів центральної влади, до якого входили
князі, рицарі, представники імперських міст, духовенство - розв’язував тільки
загальні питання; ландтаги - збори представників від станів у князівствах
(діяли на місцях).
Почалися процеси
утвердження централізованої держави, але князі перешкоджали цьому розвитку, і
шлях до єдиної держави розтягнувся аж на п’ять століть.
Запитання
1. Коли і ким була утворена Священна римська
імперія?
2. Яким чином Оттон І обмежив сваволю герцогів?
3. Назвіть причини конфліктів германських
імператорів з папою римським?
4. Чому
спроба німецьких імператорів
завоювати Італію зазнала поразки?
5. Внаслідок яких подій утворився Швейцарський
союз?
6. Чому в Німеччині так і не склалася
централізована держава?
7. Поясніть
значення понять і термінів: «Священна Римська імперія», «курфюрст», «золота
булла», рейхстаг, «наступ на схід».
8. Як
позначилась феодальна роздробленість на форму державного устрою сучасної
Німеччини?
Робота з
документами
1. Прочитайте
уривок із «Золотої булли» та дайте відповіді на запитання.
ГЛАВА VII «ПРО
УСПАДКУВАННЯ КНЯЗІВ-ВИБОРЦІВ»
...Ми з божою
допомогою, бажаючи не допустити майбутню небезпеку, встановлюємо й
імператорською владою затверджуємо цим законом, який повинен мати чинність на
вічні часи, щоб після того, як хтось із цих світських князів-виборців помре,
право, голос і влада в цих виборах перейшли без перешкод до його законного
першонародженого сина недуховного звання...
Запитання
1) Чому питання
спадкоємства розглядалися в політичному документі?
2) Чому право
успадкування переходило до першонародженого сина недуховного звання?
2. Прочитайте
уривок із «Золотої булли» та дайте відповіді на запитання.
ГЛАВА IX «ПРО
ЗОЛОТІ ТА СРІБНІ Й ІНШІ КОПАЛЬНІ»
Цією постановою,
що має бути чинною на вічні часи, ми встановлюємо і, після належного розгляду,
оголошуємо, що наші спадкоємці, королі Богемії, а також князі-виборці, усі
разом і кожен зокрема, які коли-небудь будуть, - духовні і світські, - усіма
копальнями, золотими і срібними, і копальнями олова, міді, заліза, свинцю та
будь-яких інших металів, а також солі, як знайденими, так і тими, що можуть
бути знайдені коли-небудь згодом у згаданому королівстві, у землях, йому
належних, і у володіннях, належних тому самому королівству, - можуть повністю
тримати та законно володіти з усіма, без винятку, правами, оскільки (речі) можуть
перебувати і, як правило, перебувають у (чиємусь) володінні...
Запитання
1) Чому питанню
власності на копальні приділялася велика увага?
2) Хто отримував
право на володіння копальнями і чому?
Домашнє завдання: опрацювати § 15, сторінки 169 - 178, відповідати на питання до параграфа на стор. 178
Додаток
Текст 1. Хрестовий похід проти лівів. Лівонськая
хроніка 1198 р. [23, С. 23-237]
Зібравши людей, єпископ прибув з військом до Лівонії
та підійшов до замка Гольм, який розташований посередині річки. Відправивши у
човні посла, він запитав, чи вирішили вони прийняти християнство та зберігати
його прийнявши. Ті заявили, що приймати його не хочуть. Єпископ перервав
перемир’я. Ліви гомоніли та галасували за звичаєм язичників. Готувалися до бою
й саксонські війська з іншого боку. Стрімко кидалися вони на язичників, і ліви
почали тікати. Щоб уникнути великого лиха, вони хрестилися. Вони запросили до
себе священиків. Побачивши це, рицарі почали готуватися до повернення додому.
Текст 2. Інформативний текст. Битва на Чудському озері
Німецькі лицарі захопили Псков і вирушили на Новгород.
Лицарі стверджували, що роблять це в ім’я слави Бога.
…5 квітня 1242 р. німці вишикувалися своїм традиційним
бойовим порядком - гострим клином, або «свинею». На чолі клина рухалися
важкоозброєні лицарі, за ними йшла піхота, озброєна списами і мечами, з флангів
її прикривали кінні лицарі. Клин мав врізатися у руське військо й роздерти
його. Олександр зустрів їх на льоду Чудського озера. Свою головну силу він
розташував так, щоб охопити німців з флангів. Обоз і піхоту поставив у центр,
кінну дружину заховав у засідці.
«І була страшна січа, був чутний звук копит, що
ламаються, і звук від ударів мечів, так що замерзле озеро точно рушило, і не
було видно льоду, тому що він був политий кров’ю».
Перемога русичів була беззаперечною. Безліч лицарів
були вбиті, уцілілих переслідували. Намагаючись врятуватися, вони бігли по
льоду озера, лід ламався, й озеро поглинало лицарів.
Текст 3. Інформативний текст. Грюнвальдська битва
Німецькі лицарі продовжували свій наступ на Схід.
Вирішальна битва сталася на території Польщі під Грюнвальдом у 1410 р.
Проти Тевтонського ордену виступили поляки, литовці,
русичі, білоруси, українці та чехи.
Битву почала литовська кіннота, що свій удар
спрямувала на ліве крило військ ордену. Лицарі відбили атаку, а самі перейшли у
наступ. Битва тривала довго. Особливу стійкість виявили три смоленські полки.
Під тиском супротивника вони не здригнулися й не відступили. Німецькі лицарі
були оточені. Вириваючись з оточення, вони вдалися до втечі. У бою загинув
глава ордену - Великий магістр.
Текст 4. Ганза [23, С. 242-243]
1. Бажаємо донести до вашої уваги нижченаведене
рішення, прийняте… на допомогу всім купцям, які користуються та управляються
Любекським правом.
4. По-перше, кожне місто хай в міру своїх можливостей
оберігає море від піратів та інших лиходіїв так, щоб торговці могли вільно
вести торгівлю.
5. Жоден купець не повинен купувати іншого в разі,
якщо його захоплять у полон, або брати його від будь-кого за сплату боргів.
Якщо зробить це, втратить право проживати у цьому місті та в усіх інших, де діє
Любекське право.
6. Далі, якщо хто за розбій або грабіж буде оголошений
поза законом в одному місті, він вважатиметься таким в усіх містах.
7. …Якщо хтось з государів захопить одне з міст, жодне
інше місто не надаватиме йому допомогу, якщо тільки государ цей не сеньйор
його.
Текст 5. Ганза і Новгород [23, С. 246-247]
1. Ніхто не повинен робити більше однієї поїздки на
рік до Новгорода та не привозити до Новгорода товарів більше одного разу на
рік. Якщо когось затримають з таким товарам, він (товар) буде вважатися
конфіскованим.
2. (В разі, якщо) хтось приїжджає сюди санним шляхом,
санним шляхом повинен і повертатись. Якщо можна довести, що у нього є поважна
причина, то він може їхати з першою водою.
3. Ми повинні дотримуватися таких правил щодо русичів:
за одностайним рішенням, для користі всього купецтва після найближчого свята
Св. Михайла (закінчення збирання хлібів) ні в Новгорода, ні в Полоцька, ні у
Пскова не можна купувати - ні оптом, ні у роздріб - сукна, матерії та виробів з
хутра руського виробництва, а так само все інше, що виготовлено поза домашнім
господарством русичів. Можна купувати лише хліб і тому подібні сирі продукти за
їхню справжню вартість.
4. Ніхто не повинен мати у Новгороді понад 1000 марок
вкладів на рік ні у товаристві, ні у своїй власній справі.
Текст 6. «Золота булла» [23, С. 249]
Щоб встановити єдність між курфюрстами і запровадити
вибори, щоб цим припинити ганебний розлад і всілякі помилки, ми на наших зборах
у Нюрнберзі у присутності всіх духовних і світських курфюрстів і князів
…всесильною царською владою оголосили, наказали, повелівали …9 січня 1356 р.
виконати наступне.
Коли стане відомо про смерть короля або імператора,
хай курфюрсти зберуться … та оберуть Римського короля як майбутнього
імператора. Питання про вибір має вирішуватися більшістю голосів. Новообраний
негайно затвердить права і свободи курфюрстів. Курфюрсти нехай за рангом
займають свої місця.
Коли трон залишається вакантним, регентство повинно
взяти на себе - на півдні Пфальцграф, на півночі - герцог Саксонії.
Немає коментарів:
Дописати коментар