Методична скарбничка



Компетентнісний підхід до навчання на уроках історії
      У період докорінного оновлення системи освіти в Україні, запровадження Концепції Нової Української школи, в умовах сучасного інформаційного суспільства, яке вимагає дедалі більшого обсягу інформації, першочерговим завданням загальноосвітньої школи є підготовка учнів до адаптації у соціальному середовищі та самореалізації їх як особистостей. Технології завтрашнього дня потребують не мільйонів поверхово навчених людей, готових працювати в унісон на монотонних роботах, котрі виконують накази, не кліпнувши оком, але людей, які можуть приймати критичні рішення, здатні успішно працювати і жити в умовах мінливого світу, які можуть знаходити свій шлях у новому оточенні. Тому школа повинна не лише дати учням певні знання, навички та вміння, а, в першу чергу навчити його "долати стереотипи, виявляти передбачливість, гнучкість мислення, самостійність," тобто бути компетентним у різних життєвих ситуаціях, мати відповідний потенціал для вирішення різноманітних життєвих проблем.
   Компетентнісний підхід вважається ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти. Компетентність - синонім понять "поінформованість", "обізнаність", "досвідченість". В українській педагогіці спроба наблизитися до адекватного розуміння понять "компетенція" та "компетентність" триває вже більше 10 років.
Компетенцію було визначено як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних вмінь і якостей особистості, здатності успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання. С. Бондар наголошує, що "... компетентність - це здатність особистості діяти". Але жодна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому; компетентність може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, в умовах глибокої особистісної зацікавленості в даному виді діяльності.
Розробкою компетентнішого підходу до навчання займають сьогодні численні інституції Заходу та нашої держави.
Компетентнісний підхід до навчання - це спрямованість процесу навчання на формування в учнів ключових компетентностей як важливого результату навчання.
У сучасній науково-методичній літературі, вчені виділяють ключові, загально предметні та предметні компетенції.
Ключові компетенції є важливими для багатьох сфер життєдіяльності особистості на теренах добре функціонуючого суспільства. Вибір і визначення ключових компетентностей залежить у першу чергу від суспільних цінностей. Згідно з "Концепцією загальної середньої освіти", до ключових компетентностей слід відносити загальнонаукові, загальнокультурні, інформаційні, комунікативні, соціальні, життєві й комп'ютерні.С. Шишов пропонує сукупність ключових компетентностей, як перелік певних дій чи вмінь:
Вивчати:
• уміти вирішувати проблеми;
• уміти використовувати власний досвід;
• самостійно займатися власною освітою.
Шукати:
• добувати інформацію;
• уміти працювати з документами та класифікувати їх;
• консультуватися в експерта;
• працювати з різними базами даних.
Думати:
• критично мислити;
• мати власну позицію та формувати власну думку;
• оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням,
• оточуючим середовищем;
• уміти оцінювати твори літератури та мистецтва.
Співпрацювати:
• уміти співпрацювати в групі;
• приймати рішення;
• уміти домовлятися;
• улагоджувати суперечки та конфлікти.
Братися за діло та адаптуватися:
• нести відповідальність;
• уміти організовувати свою роботу;
• уміти знаходити нові рішення;
• доводити гнучкість реагування на зміни в житті;
• бути стійким перед труднощами.

Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості - різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно, не існує.
Потенціал, наприклад, продуктивних методик та технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність.
Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. "Продуктивні – означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та уміння". І Підласий підкреслює, що продуктом школи є людина,особистість. Щоб забезпечити створення такої особистості вчитель повинен керуватися наступними принципами:
• Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
• На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства.
• Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
• Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
• Слід якомога частіше використовувати питання "чому?", щоб навчити мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.
• Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
• Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.
• Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
• Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
• Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.
• Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.
• У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням.
• У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
• Заохочуйте дослідницьку діяльність.
Кожна окрема група ключових компетентностей має свою специфіку, на що повинен звертати увагу вчитель при викладанні предмета і формуванні компетентності учня.
Отже, до ключових компетентностей відносять:
Соціальна компетентність.
Вчитель пропонує завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт та доповідей, список додаткової літератури, варіанти завдань для релейної контрольної роботи, різні форми проходження тематичного оцінювання.
Організує групову роботу, передбачає створення груп змінного складу за принципом;
• обери тему;
• обери команду, яка оптимально здатна розв'язати завдання.
Створює проблемні ситуації. Рекомендує самооцінку та взаємооцінку, забезпечує вільний вибір рецензента.
   Наприклад, при вивченні теми "Югославія" (10 клас) ставлю перед учнями проблемне запитання: "У чому полягали суперечності і якими були наслідки утворення Королівства сербів, хорватів і словенців?". Вивчення нового матеріалу відбувається за допомогою роботи в групах. Учні об'єднуються у шість груп, одну з яких (група експертів) було створено на попередньому уроці. Представники цієї групи одержали випереджуюче завдання - використовуючи текст підручника і додаткову літературу познайомитися із суперечностями в утворенні КСХС.
    Групи (1-5) отримують картки із завданнями, виконавши які, учні розкриють суть питання, над якими працювали. Наприклад: група 1: "Утворення КСХС. Його економічний розвиток."
1. З'ясуйте значення Корфської декларації. У чому виявився її обмежений характер?
2. Які суперечності існували в утворенні Королівства СХС?
3. Схарактеризуйте особливості економічного розвитку КСХС, тощо.
Полікультурна компетентність.
Вчитель пропагує досягнення культури. Виховує на прикладі видатних людей. Використовує у викладанні свого предмета художню літературу та твори мистецтва. Висвітлює значення навчальної дисципліни для розвитку цивілізації. Мотивує роль даного предмета у житті учня. Сам є прикладом толерантного ставлення до інших людей.
Комунікативна компетентність.
      Вчитель використовує діалогічні методи. Організує дискусії. Розробляє правила ведення дискусії (краще спільно з учнями). Спонукає висловлювати власну думку. Стимулює надання аргументованих відповідей. Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них. Слідкує за культурою мовлення школярів і сам є взірцем цього. Пропонує письмові роботи у формі твору, есе, листа до товариша, звіту про експедицію, віршів з певної теми навчальної дисципліни. Створює проблемні ситуації. Проводить нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вміння -урок-суді подорож, прес-конференцію тощо. Практикує захист учнями творчих робіт та проектів. Використовує інтерактивні методи навчання та прийоми пе­дагогічної техніки комунікативної спрямованості - мозковий штурм, ділові ігри тощо.
        Наприклад: Тема "Польща" (10 клас)
     На закріплення даю питання для дискусії "Ю. Пілсудський - "великий поляк ХХст." чи диктатор?" Клас ділиться на прихильників першого твердження і другого. Нагадую учням правила ведення дискусії.
     При вивченні теми " Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана І. Мазепи" у 8 класі, провівши попередню підготовку можна запропонувати нетрадиційну форму проведення уроку - урок-суд. На розгляд виноситься питання "Іван Мазепа - зрадник чи національний герой?".
   Метод "Мозкового штурму" часто використовую для актуалізації опорних знань та на закріплення вивченого. Наприклад, при вивченні теми "Київська Русь за Ярослава Мудрого" у 7 класі використовую цей метод для актуалізації знань. Ставлю запитання:
1. Яким було становище Русі за часів князя Володимира Великого?
2. Які важливі моменти в історії Київської Русі цього часу ви можете назвати?
Інформаційна компетентність.
    Вчитель пропонує завдання, для виконання яких необхідне звертання до альтернативних джерел інформації - додаткової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо. Заохочує учнів до використання додаткової інформації. Консультує з питань тематики робіт та пошуку інформації. Навчає учнів усвідомлено згортати інформацію, складаючи план, тези, конспект тощо. Стимулює критичне оцінювання інформації.
       Компетентність саморозвитку та самоосвіти.
    Вчитель стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною та само­освітньою роботою учнів. Відстежує динаміку розвитку учнів. Допомагає створити та здійснити програму самоосвіти та самореалізації учнів.
       Компетентність продуктивної творчої діяльності.
  Вчитель стимулює творчість учнів. Використовує інтерактивні методи. Прово­дить нестандартні уроки. Організує дослідницьку роботу учнів.
      Поряд із ключовими компетенціями загальновживаним є поняття предметної компетенції як сукупності знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня в межах конкретного навчального предмета. Ключові та предметні компетенції перебувають у тісному взаємозв'язку. Адже саме завдяки опануванню учнями змісту окремих і навчальних предметів та формуванню предметних компетенцій у них виробляються: здатність здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію; готовність брати на себе відповідальність, приймати рішення; потреба й готовність до навчання протягом усього життя, підвищення свого професійного рівня; прагнення й здатність до продуктивної, творчої діяльності. О. І. Пометун пропонує предметні компетенції у галузі "Історія" розподілити на:
       Хронологічні - тобто такі, що передбачають вміння учнів орієнтуватися в історичному часі (розглядати суспільні явища в розвитку та конкретних істо­ричних умовах певного часу; зіставляти історичні події, явища з періодами (епохами); орієнтуватися в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу);
     Наприклад, при вивченні теми "Київська Русь за наступників Ярослава" (історія України 7 клас) використовую метод "хронологічний марафон." Виготовляю картки декількох видів: одні із зазначенням події; інші з датами; ще інші містять уривки документів, портрети діячів чи схеми зазначених подій. Картки повинні бути різних кольорів:
перша група карток:
- повстання киян
- старший син Ярослава, Ізяслав, посів Київський престол;
друга група карток;
- 1068рік
- 1054рік;
третя група карток:
- тріумвірат
- автономія
четверта група карток:
правління трьох князів - Ізяслава, Святослава, Всеволода - Київською Руссю
- самоуправління певної частини території держави.
Ще можуть бути картки із портретами князів.
Картки роздаю учням. Під час розповіді учні за моїмсигналом підносять картки одні з датою, інші - відповідно з подією, терміном і поняттями.
Так, у ході гри, діти краще запам'ятовують дати, опановують програмовий матеріал.
    Просторові - передбачають вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі. Це вміння співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами; визначати, користуючись картою, причини та наслідки історичних подій, процесів, основні тенденції розвитку міжнародних відносин та місця в них України, пов'язані з геополітичними чинниками й факторами навколишнього середовища; характеризувати, спираючись на карту, історичний процес та його регіональні особливості;
   Інформаційні - вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації. Вона передбачає вміння учнів критично аналізувати та оцінювати історичні джерела, користуватись довідковою літературою; самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел; порівнювати, оцінювати, пояснювати факти та явища дійсності на основі інформації, отриманої з різних джерел.
Наприклад, в процесі вивчення теми "Окупаційний режим і розгортання Руху Опору" (історія України 11 клас) використовую такі джерела історичноїІнформації, як документи, свідчення, спогади і організовую в класі лабораторно-практичну роботу для кращого сприйняття чи закріплення матеріалу. На кожну парту роздаю джерела із запитаннями. Після ознайомлення з ними учні дають відповіді на питання.
Наприклад:
1. Офіційна заява.
Німецький генерал-губернатор польських земель Франк: "Віднині політична роль польського народу завершена. Він оголошується робочою силою, більше нічим... Ми доб'ємося того, щоб зітерлось навіки власне поняття "Польща".
2. Офіційний документ "З матеріалів Нюрнберзького процесу"
"Заксенхаузен - один з найстаріших таборів фашистської Німеччини створений біля дачного селища з тією ж назвою за ЗО км від Берліна. Тут в 1939-1945 рр. було розташовано управління всіх концтаборів. Тому Заксенхаузен був обраний місцем, де випробовувались та вдоско­налювались засоби та знаряддя масового знищення людей. За роки його існування в ньому потерпали 200 тисяч в'язнів з 27 країн, половина з них загинула. Перший транспорт з 450 радянськими військовополоненими прибув 31 серпня 1941 року. Наступного дня всіх розстріляли".
3. Спогади очевидця
В'язень концтабору М. Девятаєв розповідає: "Ми звикли вже до всього, але тут був страх перед чимось незнайомим. Все ж подумалось: можливо, ця важлива дама-поміщиця і вибирає собі робочу силу. Одному вона сказала: "Праворуч!" - його відділили від інших. Я ми­моволі позаздрив: скінчилося для нього невільниче життя в Заксенхаузені. Тоді я, як і більшість інших, не знав, що відбирали тих, в кого на тілі було татуювання. З їхніх ще теплих трупів здирали шкіру і на спеціальній фабриці під Берліном робили модні жіночі сумки, абажури, гаманці...
4. Свідчення очевидця
К. Симонов з Нюрнберзького процесу: "Вот подвал - трупы, сложенные аккуратными штабелями, как на заводских складах размещают сырье. Да это и есть сырье, уже рассортированное по степени жирности. Вот отдельно в углу отсеченные головы. Это отходы. Они не годны для мыловарения. Гитлеровская наука отстала от потребностей гитлеровской действительности и не нашла метода промышленного использования человеческих голов... А вот расчлененные человеческие тела, заложенные в чаны, их не успели доварить в щелочи..." "...Когда крематории, печи которых дымили круглые сутки, не справлялись с переработкой такого огромного количества "сырья", трупы сваливали в огромные бетонированные ямы, укладывали штабелями, обливали из шлангов нефтью и сжигали, так сказать, откры­тым способом. Для ускорения этого процесса вдоль ям ходили люди с длинными черпаками на металлических палках. Они собирали вытекающий из горящих тел жир и поливали им костер. Так сгорание шло быстрее и полнее..."
"...Чтобы ускорить процесс обезлюживания на захваченных территориях, форсировать организованный голод, чтобы не дать населению воспользоваться имеющимися запасами, а также существовать за счет убоя скота, в директиве подчеркивается, что все запасы на оккупированных территориях Советского Союза нужно немедленно изымать. Необходимо немедленно захватить скот и переда­вать его армии, а также вывозить его как можно скорее в Германию. Поскольку никаких кормов не будет, рогатый скот и свиньи должны исчезнуть в ближайшем будущем..."
"На столе под стеклянным колпаком, на изящной мраморной подставке была человеческая голова. Да, именно человеческая голова, непонятным образом сокращенная до размера большого кулака, с длинными, зачесанными назад волосами. Оказывается, голова эта была своего рода украшением, безделушкой, которые «изготовляли» какие-то изуверские умельцы в концентрационном лагере, а потом начальник этого лагеря дарил эти "безделушки" в качестве сувениров знатным посетителям. Приглянувшегося посетителю или посетительнице заключенного убивали, потом каким-то способом через шею извлекали остатки раз­дробленных костей и мозг, соответственно обрабатывали, и съежившуюся голову снова набивали, превращая в чучело, в Статуэтку..."

"Рейхсфюрер СС дал 23 апреля 1943 года через фюрера СС в Кракове приказ "со всей жестокостью и безжалостностью ликвидировать варшавское гетто"". Описывая начальству выполнение этого приказа, Штрумф повествовала "Я решил уничтожить всю территорию, где скры­вались евреи, путем огня, поджигая каждое здание и не выпуская из него жителей".
      Завдання
1) Які почуття викликав у вас матеріал параграфа? Дайте характеристику новому нацистському порядку. Як ви ставитеся до того, що сьогодні в деяких європейських країнах відроджується неофашизм?
2) Напишіть есе, в якому висловіть свою думку з цього приводу.
       Мовленнєві - (комунікативні) компетенції - передбачають вміння учнів будувати усні та письмові характеристики певних історичних явищ та подій,ставити запитання до історичних текстів, рецензувати відповіді однокласників; готувати повідомлення, доповіді, реферати, брати участь у дискусіях тощо. Слід також формувати вміння писати есе з викладенням власної позиції, складати плани різних типів, тези, конспекти, таблиці та схеми і на їх основі будувати відповідь.
      Наприклад, при вивченні теми "Україна в другій половині 1919- на початку 1920р." (історія України 10 клас. ) пропоную учням з розповіді вчителя заповнити порівняльну таблицю "Денікінський і більшовицький режими в Україні у 1919р."або під час пояснення теми "Культурне життя в Україні у 1917-1920рр." можна використати схеми:
      Логічні компетенції - передбачають вміння аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції. Вони виявляються в уміннях аналізувати, синтезувати та узагальнювати значний обсяг інформації, користуватися науковою термінологією; визначати роль людського фактору в історії, характеризувати історичні особистості, складати політичні та історичні портрети; визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ і подій;
На прикладах уроків всесвітньої історії розглянемо якими методами та прийомами можна розвивати логічну компетентність учнів.
1. Для роботи над визначенням понять бажано використовувати такий інтерактивний прийом як "асоціативний кущ" (спонукає до вільного та відкритого мислення; учні пригадують головні компоненти, які стосуються даного поняття). Доцільно використовувати на етапі закріплення. Наприклад, тема "Угорщина":
2. В 11-му класі проводиться більш глибока робота над порівнянням і сторичних понять і явищ. Вивчаючи теми "Румунія", "Югославія", де йдеться про повалення монархій та встановлення республік, доцільно використати схему:
3. Встановлювати зв'язки між причинами, подіями, наслідками допомагає заповнення схем. Наприклад, тема "Головні риси розвитку країн Західної Європи в другій половині XX - початок XXI століття" (11 клас, всесвітняісторія). На закріплення першого питання теми, план Маршалла, пропоную учням заповнити структурно-логічну схему:
або тема "Угорщина" (11 клас) - на закріплення даю завдання: за матеріалом підручника чи розповіддю вчителя скласти структурно-логічну схему:
     Аксіологічні компетенції - це вміння формулювати версії та оцінки історичного розвитку; здатність порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти та діяльність історичних постатей з позиції загальнолюдських цінностей та з урахуванням власної їх оцінки, виявляти суперечності в позиціях, оцінювати різні версії про історичні події, враховуючи суб'єктивність в оцінці тих чи інших історичних подій. Найбільш значущою в навчанні історії з точки зору компетентнісного підходу є аксіологічна компетенція, або ціннісно-орієнтаційна, адже розуміння історії – це не просто її опис, запам'ятовування дат, з'ясування причин та наслідків; це осягнення цінності історичних подій, історичних персонажів для свого часу й для нас, усвідомлення того, чим ми зобов'язані попереднім епохам і поколінням та яку відповідальність ми несемо перед ними. Важливо пам'ятати про максимальну коректність, тактовність, навіть делікатність під час контролю аксіологічних компетенцій. За очевидністю відповіді (оцінка не повинна залежати від особистої позиції) виникає проблема оцінювання інак­ших (нетрадиційних, маргінальних чи навіть екстремістських) поглядів. В есе або інших творчих роботах учнів можуть звучати расистські, шовіністичні, людиноненависницькі твердження, пропагуватися ненависть до представників інших народів і груп. При цьому робота у формальному плані може відпові­дати високій оцінці з а висунутими критеріями. У цьому випадку не може бути загальної рекомендації, але забувати про виховну функцію оцінювання не треба в жодному випадку.
Організація педагогічного процесу на засадах компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання неможлива без визначення провідних принципів оцінювання рівня сформованості компетентності учнів. Серед найбільш суттєвих слід виокремити такі:
• значущість. Оцінюванню мають підлягати лише найбільш значущі передбачені результати навчання та діяльності учнів;
• адекватність. Цей принцип означає, що оцінка має бути адекватною цілям та результатам навчання, що знання та вміння учнів мають неформальний, практичний характер; діти готові їх застосувати в житті.
• Крім того, оцінювання має відбуватися в динаміці;
• об'єктивність. її можна досягти, зокрема, добором дуже точних та конкретних критеріїв оцінки;
• інтегрованість. Оцінювання має бути інтегрованим у процес навчайся, стати його невід'ємною складовою. Не є справедливим оцінювання того, чому учитель не навчив учнів. Дуже важливо, щоб оцінювання та оцінка мали виховний характер та сприяли оптимізації процесу навчання;
• відкритість. Оцінювання має бути відкритим, його критерії та стратегія повинні бути відомими учням заздалегідь. Відкритість також передбачає залучення до розробки критеріїв та способів оцінювання самих учнів, як і можливість оцінювання ними власної діяльності. Використання цього принципу зробить оцінювання більш об'єктивним та справедливим;
• зрозумілість. Форми оцінювання, цілі та процес оцінювання мають бути простими та зрозумілими учням, доступними та зручними у використанні. Оцінювання має стимулювати навчальну діяльність та соціальну активність учнів, даючи можливість не тільки контролювати, алей навчати.
Отже, зважаючи на зміни в освіті, орієнтовані на формування особистості, виховання патріота, новатора, учитель сам має бути готовим до змін, сприяти формуванню компетентностей, необхідних для самореалізації випускника в суспільстві.

Використання документів на уроках історії та правознавства
   З огляду на це великий потенціал містить курс "Історії України". Недарма ж народна мудрість говорить: "Історія вчить як на світі жить". Тому мета історії як навчального предмету полягає передусім у формуванні історичного мислення учнів; розумінні ними причини та наслідків історичних процесів та явищ; виробленні у них навичок самоосвіти прагнення й уміння орієнтуватися в інтелектуальному полі суспільства; вихованні учнів як свідомих та активних громадян. А відтак учні не повинні відтворювати почутий від учителя чи прочитаний з підручника навчальний матеріал, а самостійно, під ретельним наглядом та допомогою учителя, мають зрозуміти природу і сутність того чи іншого явища історії та обґрунтувати його місце в контексті конкретного історичного часу, навчитись критично оцінювати отриману історичну інформацію та давати їй власну оцінку.
Проте об'єктивне, неупереджене ставлення до історичних процесів та явищ, без презентації суб'єктивного бачення вчителя чи того ж самого автора підручника, які мають свої переконання та стоять на позиціях тієї чи іншої історичної школи, можливе лише при використанні власного наукового пошуку на уроках історії. І неабиякі можливості в цьому аспекті нам надає такий вид діяльності як робота з документами.
Загалом проблема використання документів на уроках історії не нова, на певних етапах питаннями залучення документальних матеріалів та методикою їх використання займались К.Баханов, Н.Гупан, А.Єрмоленко, Л.Задорожна, Т.Ковбасюк, В.О.Комаров, В.Курилів, Т.Ладиченко, В.Майборода, В.Мисан, Г.І.Підлуцький, О.І.Пометун та інші. Проте, незважаючи на значну увагу вчених-методистів до даної проблеми, вона ніколи не перестане бути актуальною, оскільки документальна база історії постійно оновлюється, розсекречуються нові архівні документи, формуються нові історичні концепції, що й приводить в рух методику роботи з документами в рамках шкільної освіти.
Документом, що використовується педагогом на уроці історії при вивченні навчального матеріалу, може бути як правовий акт, так і уривок літературного твору, фото, відео, малюнок тощо.
1.1. Алгоритм роботи з документом

Поряд з цим, варто відзначити, що робота з документами на уроках має вводитись досить поетапно, відповідно до вікових особливостей, психології сприйняття й готовності до самостійного аналізу інформації, що приховується в документах. Тому найбільш доречним використання саме такого методу активізації пізнавальної діяльності є при роботі з учнями старших класів (9-11кл.), на чому наголошують і вітчизняні науковці. Так, зокрема, Л.В.Задорожна зазначає, що саме для категорії старшокласників вміння використовувати різні історичні документи і є своєрідною перевіркою на зрілість та досконалість їх розумових здібностей, зокрема вміння аналізувати, порівнювати, критикувати, узагальнювати, що формує схильність до теоретизування.
      Для управління якістю аналізування тексту джерела ми організуємо роботу за наступними напрямками:
- прийом інформації - сприйняття друкованого тексту за допомогою зорових аналізаторів, що дає можливість розпізнати його на рівні смислових відрізків, встановити логічний зв'язок між ними;
- осмислення прочитаного на основі раніше засвоєної базової навчальної інформації;
- згортання тексту - таке його перетворення, при якому він заміщається короткими, але інформаційно ємними тезами, при цьому не допускається смислове спотворення, втрата значущих положень;
- трансформація - обробка вже відомою і нової інформації з метою подальшого узагальнення та отримання висновків.
    Але на цьому робота з текстом письмових джерел не закінчується, її можна продовжити виконанням практичних та пізнавальних завдань. Складаючи і відбираючи творчо- пошукові завдання до текстів документів, треба прагнути, щоб діяльність учнів була спрямовані на:
- розпізнавання термінів і понять або переклад змісту історичного тексту на сучасну мову і пояснення значення застарілих слів;
- опис з опорою на досліджуваний джерело історичного чи суспільного явища за допомогою власних або наявних у тексті аргументів, конкретних прикладів ;
- характеристика досліджуваного об'єкта з виявленням істотних ознак, зв'язків і взаємозалежностей, представлених в тексті;
- встановлення зв'язку містяться в документі тверджень з іншими відомими учням положеннями ;
- визначення історичності змісту письмового джерела, обумовленості його появи та актуальності ;
- виділення наявних у тексті оціночних суджень, що відображають позицію автора тексту, а також помилкових суджень і неточностей ;
- порівняння декількох історичних, суспільних явищ, представлених в аналізованому тексті або на основі декількох джерел;
- зіставлення різних точок зору, висування власних аргументів і контраргументів по відношенню до інших поглядів ;
- підбиття підсумків через висновки з вивченого тексту;
- перетворення текстової інформації в умовно- графічну - схеми, таблиці, символи.
1.2. Пам’ятка для роботи з документом
Учням заздалегідь готується і пропонується пам’ятка, в якій відбиваються основні етапи роботи з документом.
Пам’ятка для учнів 9-11 класів
1. До якого виду належить документ (погляд очевидця; свідчення учасника подій; газетне повідомлення; погляд дослідника; офіційний документ).
2. Що це за документ? (запис у щоденнику; приватний чи офіційний лист; спогади; публічне звернення чи заклик; політичний документ: звіт, протокол, урядова постанова, декларація тощо; уривок з історичного дослідження)
3. Хто його автор? Яка політична, національна, етнічна, службова належність автора? Чи впливає це на ставлення до подій? Чи був автор очевидцем описаних подій, чи брав у них участь?
4. Коли з'явилося джерело? Чи був документ написаний у той час, коли сталася подія, відразу після неї чи через певний час?
5. Автор просто повідомляє про ситуацію, передає інформацію або описує те, що сталося, чи документ містить погляди висновки і рекомендації?6. Чи є в документі які-небудь твердження чи фрази, які б свідчили про уподобання автора, про точки зору?7. Чи є в тексті факти, що дозволяють вважати цей документ достовірним джерелом інформації?1.2.Інтерактивні методи роботи з документамиРобота з історичними джерелами може проходити з використанням інтерактивних методів, таких як:"Обговорення проблеми в загальному колі". Учні обговорюють опрацьований документ чи переглянутий фрагмент фільму. Обговорення триває до тих пір, поки є бажання висловитись. Даний метод дає можливість почути різні позиції учнів, обговорити їх, прийти до спільної думки."Навчаючи - вчуся". Учень працює з історичним джерелом, а потім ділиться отриманою інформацією з іншими, переміщуючись по класу. У цьому методі використовується робота в парах."Діалог" - спільний пошук усіма створеними групами узгодженого рішення однієї проблеми, що знаходить своє відображення в документі, таблиці, схемі."Конкурс" - це той діалог, але кожен шукає кращу думку."Атака на учнів", "Атака на вчителя". Тут вислуховується багато думок з питання, але обирається краща."Пошук інформації". Учні вивчають першоджерела, отримуючи необхідну інформацію.
"Коло ідей". Учні утворюють групи, працюють над одним джерелом. Потім вислуховується добута в процесі роботи інформація.
МЕТОДИЧНИЙ ДОДАТОК
Розробка уроку історії України у 8 класі

Тема уроку. Заснування Запорозької Січі. Д. Вишневецький. 8 клас
Мета уроку: охарактеризувати процес утворення козацької держави — Запорозької Січі; навчити давати характеристику особливостям  військово-політичної  організації  козацтва; охарактеризувати господарську діяльність та звичаї козаків; дати оцінку діяльності першого козацького гетьмана Дмитра Вишневецького; розвивати в учнів уміння аналізувати текстові та візуальні історичні джерела, робити висновки, узагальнення й порівняння; виховувати повагу до історії України та традицій державотворення; прищеплювати почуття патріотизму та гордості за прагнення українського народу до створення власної держави.
Тип уроку – урок засвоєння нових знань(з використанням ІКТ).
Форма – урок з використанням ІКТ, інтерактивних методів, з елементами проблемного навчання.
Після цього уроку учні зможуть:
•          застосовувати та пояснювати на прикладах терміни: «козацтво», «низове козацтво», «Січ», «Запорозька Січ», «козацька республіка», «козацькі клейноди»;
•          характеризувати господарську діяльність та звичаї козаків;
•          визначати особливості військово-політичної організації козацтва;
•          показувати на карті території проживання козацтва та місця січей-фортець та Запорозької Січі;
•          удосконалити навички роботи з джерелами інформації, робити висновки, узагальнення, вміння будувати розповідь, давати характеристику історичним діячам.
Обладнання: підручник «Історія України. 8 клас» Г. К. Швидько, видавництво «Генеза», 2008;  портрети Дмитра Байди-Вишневецького, М. С. Грушевського; роздавальний матеріал (історичні документи, тестові завдання, бірки); відеоматеріал.
Структура уроку:
І. Підготовчий етап(10 хв.)
1.         Організаційний момент(1 хв).
2.         Підготовка до сприйняття нової теми – експрес-тести, робота з дидактичною карткою(7 хв.).
3.         Мотивація навчальної діяльності(1 хв).
4.         Оголошення теми, представлення її змісту та очікуваних результатів(1 хв.).
ІІ. Основна частина(30 хв.)
1.         Вивчення нового матеріалу (первинне сприйняття) – перегляд відео, розповідь учителя(7 хв.).
2.         Осмислення знань і умінь – групова робота з документом та підручником (13 хв.).
3.         Систематизація й узагальнення нових знань і умінь на перетворюючому та творчому рівнях(10 хв.).
ІІІ. Підсумковий етап(5 хв.)
1.         Підведення підсумків уроку, рефлексія.
2.         Інструктаж до виконання домашнього завдання.

Хід уроку
І. Підготовчий етап
1.Організаційний момент
Привітання з учнями, перевірка готовності до уроку.
2. Підготовка до сприйняття нової теми
Більша частина учнів виконує експрес-тести(додаток № 1).
Двоє учнів високого або достатнього рівня навчальних досягнень виконують завдання на дошці з дидактичної картки(додаток № 2). Ці учні під час перевірки вивченого матеріалу фактично є центральною фігурою, оскільки відповідь на останнє завдання картки — це ключова дата цього уроку.
3. Мотивація навчальної діяльності
У кожного народу є свої святині, свої легендарні явища. У греків є відважні 300 спартанців, а в українського народу є своє національне явище – українське козацтво Запорозька Січ. Це про неї М. Гоголь писав: «Так ось вона, Січ! Ось воно те гніздо, звідкіля вилітають усі ті горді, як орли, і дужі, як леви. Ось звідки розливається козацька воля по всій Україні». А ми з вами живемо на цій землі і повинні знати про славних запорожців. З цією метою ми вирушаємо в козацький похід, мандрівку на Запоріжжя разом із славними героями – козаками і станемо свідками тих далеких подій, що складали історію нашої славної України.
4.Оголошення теми, представлення її змісту та очікуваних результатів
На сьогоднішньому уроці ми з вами продовжимо розмову про козаків, схарактеризувавши їхню господарську діяльність та звичаї, а також процес утворення козацької держави — Запорозької Січі. Спиратись будемо на дослідження М. С. Грушевського, описані в його праці «Ілюстрована історія України».
Представлення учителем очікуваних результатів.
ІІ. Основна частина
1.         Вивчення нового матеріалу (первинне сприйняття) – перегляд відео, розповідь учителя
Одним із найславетніших періодів в історії України була козацька доба.
Козацтву як символу української історії, виразнику її національного духу присвячено чимало наукових праць та популярної літератури.
М. Грушевський на початку XX ст. також висловив своє бачення проблеми виникнення козацтва. Він узагальнив велику кількість історичних праць, синтезував різні точки зору, що і дало можливість виробити концепцію, яка стала загальноприйнятою в українській історичній науці. Грушевський зазначив, що козаччина, по суті, є старим побутовим явищем, викликаним сусідством українського народу з диким степом.
Вона була результатом невпинної боротьби осілого хліборобського народу з кочовим населенням степу. Але козаччину не можна безпосередньо виводити від аналогії життя народу минулих століть.
Хто міг стати козаком? Яким був їх побут? Як вирішували справи? На ці питання нам допоможе відповісти перегляд відеофрагменту.
Бесіда-обговорення переглянутого
-           Які вимоги висували до бажаючих стати козаком?(Мова – українська, віра – православна)
-           Що таке курінь?(Військовий підрозділ, житло козаків)
-           Кому належала верховна влада на Січі?(Козацькій  раді)
2.         Осмислення знань і умінь
Робота з документом та підручником
Учні діляться на 3 групи, кожна з яких отримує документ з книги М. С. Грушевського «Ілюстрована історія України» та завдання до них.
1 група
Документ № 1.  (додаток № 3) Підручник с. 35 – 37
2 група
Документ № 2. (додаток № 4) Підручник с.37 – 38
3 група
Документ № 3(додаток № 5) Підручник с. 43 – 45
3.         Систематизація й узагальнення нових знань і умінь на перетворюючому та творчому рівнях
Робота зі схемою
Завдання
Розгляньте схеми і зробіть узагальнення з питання про політичний, адміністративний і військовий устрій Запорозької Січі.(додаток № 6, 7)
Робота з поняттями
Учні разом з вчителем опрацьовують поняття, записуючи їх в зошит.
Козацька рада — законодавчо-розпорядчі збори всіх козаків, де мав право вільно висловити свою думку кожен козак і на якій вирішувалися всі найважливіші питання. Рада була вищим органом влади на Січі.
Гетьман — старший, головний серед козаків, був головнокомандувачем, мав вищу судову і виконавчу владу, а також представляв Військо Запорозьке під час переговорів, обирався на козацькій раді.
Військові старшини — адміністрація на Січі, обиралася також на козацькій раді.
Курінь — житло козаків.
Кіш — все козацтво, козацький табір.
Виконання тестових завдань(додаток № 8)
Учитель пропонує тестові завдання з вивченого матеріалу, а учні мають підняти бірки з номером правильної відповіді. Номери проставлені з обох сторін, що дозволяє активізувати та мобілізувати розумову діяльність класу наприкінці уроку, оскільки учня оцінюватиме не лише учитель, а й однокласники.
ІІІ. Підсумковий етап
1.         Підведення підсумків уроку, рефлексія
«Синквейн»
З метою виявлення рівня ваших знань, отриманих на уроці, виконаємо наступну вправу «Синквейн». Це різновид японського вірша, п’ять рядків, в яких відображається зміст теми. Ви отримали аркуші, на яких треба записати:
1 рядок – іменник;
2 рядок – 2 прикметника;
3 рядок – 3 дієслова;
4 рядок – фраза, що відображає суть теми, поняття;
5 рядок – висновок(слово або словосполучення).
2.         Інструктаж до виконання домашнього завдання.
1.         Опрацювати § 5(стор.35 – 49)
2.         Із телефонного довідника випишіть типові козацькі прізвища (наприклад Безкровний, Безпалко, Довгоніс тощо).
3.         Учням високого рівня визначити наслідки козацьких повстань.
Тема. Історія Донеччини у роки Першої світової війни та Української революції. 10 клас
Методичні рекомендації
Тема передбачає розкриття на місцевому матеріалі закономірностей розвитку подій даного періоду в Україні. Уроки, на яких розглядається краєзнавчий матеріал, повинні ґрунтовно опрацьовуватися вчителем. Матеріал, що використовується, має бути яскравим і доступним для сприйняття, без зайвої деталізації.
Найкраще мета уроку досягається, якщо використовується експозиція та матеріали краєзнавчих музеїв, коли учні знайомляться з пам’ятками цього періоду або пам’ятними місцями.
Якщо краєзнавчого матеріалу недостатньо для вивчення на окремому уроці, доцільніше використовувати краєзнавчий матеріал у ході вивчення теми. В такому випадку це може бути:
- інформація вчителя або повідомлення учнів(особливо, якщо вони ведуть пошукову роботу);
- робота з історичним документом, розповідь фахівця-науковця, очевидця або учасника подій;
- прослуховування або перегляд спогадів на аудіо- та відеоносіях;
- статистичний матеріал або матеріальні історичні пам’ятки.
Мета ріал даного уроку подається за такими основними блоками за допомогою інформації вчителя та повідомлень учнів.
В складі якої імперії перебував регіон в даний період.
1. Покажіть на карті населений пункт, в якому ви мешкаєте. На території якої області він розташований?
2. На території якого історико-етнографічного регіону розташоване місто?
3. Визначте, яку роль відігравала Донеччина на початку війни.
Українські землі в роки війни стали ареною бойових дій чи перебували у запіллі фронтів
1. Чи перебувала Донеччина у зоні бойових дій, чи була запіллям фронтів?
2. Які бойові операції відбувались на території Донеччини?
3. Скільки осіб було мобілізовано на фронти війни?
4. Чи відомі вам жертви Першої світової війни з Донецької області?
5. Підготуйте повідомлення про відомих земляків – учасників війни.
Як відбилася війна на житті Донеччини
1. Що ви знаєте про особливості розвитку сільського господарства Донеччини в ті часи?
2. Яким був стан промисловості й торгівлі?
3. Що вам відомо про соціальне становище краю?
4. Підготуйте повідомлення про повсякденне життя населення Донеччини в даний період.
У березні
(лютому)1917р в Російській імперії сталася революція. В Україні відбулося проголошення УНР.
1. Як населення Донеччини відреагувало на повалення царизму?
2. Яку роль в революції відігравав регіон?
3. Які доленосні події Української революції мали місце в нашому краї?
4. Підготуйте розповідь про визначних діячів – учасників Української революції.


Тема. Наш край у другій половині ХVІІІ – ХІХ ст.
9 клас
Методичні рекомендації
За кілька днів до вивчення теми учні (по групах)мають самостійно розглянути особливості соціально-економічного розвитку та полікультурної своєрідності Донбасу; познайомитись з видатними історичними постатями регіону – фундаторами господарського розвитку, науки, культури Донбасу; різнобічно дослідити та вивчити історію розвитку населених пунктів й провідних підприємств краю та історію визначних пам’яток Донеччини.
На уроці, ознайомлюючи один одного із матеріалом, учні складають таблицю «Наш край у контексті європейської історії другої половини ХVІІІ – ХІХ ст.»
План
Історичні процеси у краї
Історичні процеси в Україні

Політична історія



Економічний розвиток



Соціальна сфера



Культура






Історична освіта відіграє провідну роль у формуванні національної самосвідомості, що неможливо без вивчення історії своєї малої Батьківщини. Історія рідного краю є інтегруючим чинником вивчення історії України, оскільки історія краю є відображенням загальнонаціонального історичного процесу. Саме тому вивчення історії регіону набирає особливої важливості в сучасній історичній освіті, одним із завдань якої є пробудження в учнів інтересу й поваги до життя регіональної спільноти, до пам’яток історії і природи краю; до особливостей менталітету, культури і фольклору рідного краю.

На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти одним з головних пріоритетів є формування компетентної, всебічно розвиненої особистості, долучення її до загальнолюдських гуманітарних цінностей; розвиток її громадської і національної самосвідомості, що не можливо без знайомства з історією рідного краю, його соціокультурною самобутністю, традиціями, повсякденністю та духовним життям.
 Використання документів на уроках правознавства

Під час вивчення теми «Юридична відповідальність» у 9 класі, учні знайомляться із статтями Конституції України та визначають ознаки юридичної відповідальності.

Робота з джерелом (Конституція України)
            Основні принципи притягнення громадян до відповідальності закріплені в Конституції України: (учні працюють з Конституцією України)
-           закон не має зворотної сили (притягнути людину до відповідальності можна лише на підставі закону, який діяв на час скоєння правопорушення); (ст.58)
-           за одне і те саме правопорушення особа може бути притягнута до відповідальності лише один раз; (ст.61)
-           особа не несе відповідальності за відмову від виконання явно злочинного наказу (ст.60)
-           не несе відповідальності громадянин, який відмовився давати свідчення проти членів своєї сім’ї чи близьких родичів (ст..63)
-           незнання законів не звільняє від відповідальності (ст.. 68)
Визначивши ознаки, учні записують їх у зошити.
Для юридичної відповідальності притаманні певні ознаки
-           до юридичної відповідальності особу можна притягнути тільки за порушення норм права;
-           санкції має право накласти лише державний орган;
-           здійснюється в суворій відповідності до норм права при дотриманні певного процедурно-процесуального порядку, установленого законом;
-           проявляється в обов’язку особи терпіти певні негаразди, втрату певних благ особистого (арешт, обмеження чи позбавлення волі)та майнового (конфіскація майна, штраф) характеру;
-           настає тільки за вже скоєні або скоювані правопорушення за наявності складу правопорушення.
Фрагмент уроку правознавства у 10 класі за темою «Право власності»

Учні опрацьовують статті Цивільного кодексу та виконують завдання.
Витяг з Цивільного кодексу України
Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи.
Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи.
Стаття 34. Повна цивільна дієздатність.
Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності.
Завдання учням
Працюючи в парах та використовуючи витяги із Цивільного кодексу України, визначте, в яких із наведених випадків потрібно мати дієздатність, а в яких достатньо правоздатності:
І) бути власником будинку;
2) купувати магнітофон;
3) бути автором художнього твору;
4) отримувати за написання твору гонорар;
5) обмінювати одну цінну річ на іншу;
6) бути власником майна, яке дісталося у спадок;
7) отримувати в подарунок цінну річ;
8) бути квартиронаймачем;
9) брати цінну річ в іншої особи на зберігання;
10) користуватися житлом.
Фрагмент уроку правознавства у 9 класі за темою «Громадянство України»

Опрацювати статті 7, 8, 9 Закону України «Про громадянство України».
Метод «Робота в парах» (виконується в письмовій формі)
-   Використовуючи витяги із Закону України  «Про громадянство України» розв’язати юридичні ситуації.
Завдання №1
Чи мають право особи у зазначених ситуаціях на набуття громадянства України? Якщо мають, то за якими підставами?
1. Дитина, що народилася в Україні, батьки якої громадяни Польщі, мають дозвіл на тимчасове проживання в Україні.
2. Дитина, що народилася в Україні під час переїзду її батьків із Росії на постійне місце проживання до Німеччини.
3. Особа без громадянства, дід якої народився на території Закарпатської України та емігрував до США у 1939 році.
4. Дитина, батьки якої померли (громадяни Молдови), виховується у державному дитячому будинку в Україні.
Завдання №2
Громадянин Білорусії хоче прийняти громадянство України. Він вільно розмовляє українською мовою, має власне кафе в Україні, не порушував законів України. Яких умов йому слід іще дотриматись, щоб стати громадянином України?
Використання документів на уроках правознавства та історії
На уроках історії України я використовую писемні джерела на прикладі вивчення таких тем: «Проголошення автономії України», «Наростання політичної боротьби в Україні в липні-жовтні 1917року», «Проголошення Української Народної Республіки», «Війна Радянської Росії з Українською Народною Республікою і проголошення незалежності УНР».
Якщо аналізувати навчальну програму, то на вивчення Універсалів Центральної Ради не виділяється ні однієї години. Тому нам викладачам доводиться працювати на уроці в процесі вивчення таких тем як Ι, ΙΙ, ΙΙΙ, ΙV Універсали. Я ставлю перед учнями завдання опрацювати документи самостійно. Якщо дозволяє час , то краще цю роботу організувати на уроці. Тому я підготувала перелік завдань за змістом Універсалів Центральної Ради.
Завдання.
1.Порівняйте Ι, ΙΙ, ΙΙΙ, ΙV Універсали Центральної Ради. Як проходив державотворчий процес в Україні?
2. Яким ідеям приділено найбільше уваги в документі? Яка ідея, на вашу думку, є найважливішою?
3. У чому полягало історичне значення  Універсалів?
4. Чи можна назвати ІІ Універсал компромісом між Центральною Радою і Тимчасовим Урядом? Чому?
Методичні рекомендації щодо викладання історії у 2018/2019 навчальному році
У 2018/2019 навчальному році чинними є такі навчальні програми:
для учнів 5 – 9 класів: «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 р. № 804; для учнів 11 класів: «Історія України. Всесвітня історія», затверджені наказом Міністерства від 14.07.2016 р. № 826.
Програми розміщено на сайті Міністерства освіти і науки України за покликаннями:
http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html;
http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html.
Учні 10 класів будуть навчатись за новими програмами. Міністерством рекомендовано для вивчення інтегрований курс «Історія: Україна і світ», а також 2 окремі кури “Історія України” та “Всесвітня історія”.
        Для підвищення результативності навчання пропонуємо синхронізувати вивчення історії України та всесвітньої історії в тих класах, де всесвітня історія та історія України вивчаються паралельно (7 – 11). Рекомендовану послідовність вивчення історії України та всесвітньої історії за розділами наведено у програмах. Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу зазначених курсів як послідовно, так і паралельно. Методичні структури не уповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у межах тем.
У системі шкільної історичної освіти, що склалася за роки незалежності, у п’ятому класі традиційно викладається пропедевтичний курс історії.
Пропедевтичний характер курсу 5 класу визначає принципи відбору змісту та стилістичні особливості його викладу відповідно до програми. Його зміст спрямовано на досягнення загальної мети шкільної історичної освіти: формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального й морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу.
Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10 – 11 років, в учнів маємо формувати первинні поняття та уявлення про розвиток, предмет вивчення й суспільну роль історії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому. Учні мають також опанувати на початковому рівні (уміти оперувати) значною кількістю історичних термінів. Зрозуміло, що успішних результатів у навчанні історії можна досягти за умови опанування учнями вміння й навичок опрацювання навчального історичного матеріалу, тому саме це є предметом спеціального відпрацювання на уроках курсу. Передбачається також ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів – як писемними, так і речовими, включаючи пам’ятки культури, що формують навколишнє історичне середовище.
Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні методи. Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх за інструкціями підручника.
Основним методом опрацювання змісту є коментоване читання учнів по черзі (ланцюжком), що супроводжується постановкою запитань до тексту та відповідями на них або виділенням у тексті головного (основних думок). Роль учителя – організувати бесіду навколо питань, що вивчаються в контексті теми чи розділу.
       Роботу з підручником можна чергувати з коротким викладом (розповіддю) вчителя, роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя (не більше ніж 5–10 хв.) не повинна бути лекцією, а уроки жодною мірою не повинні зводитися тільки до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п’ятикласників.
        З-поміж методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком.
Інтегрований курс «Історія: Україна і світ»
         Програма інтегрованого курсу «Історія: Україна і світ», що запроваджується в 2018 р. для 10-го класів закладів загальної середньої освіти, спрямована на формування розумінь і вмінь інтерпретувати історію України як частину світового культурного, економічного та політичного простору. Змістове наповнення предмета базується на засадах громадянської спрямованості, людиноцентризму, україноцентризму, націєтворення, європейськості. Проблематику історії України (що повинна становити дві третини змістового наповнення) вмонтовано у світовий, насамперед європейський історичний контекст і водночас показано, як вона цей контекст творить. Програма акцентує увагу на взаємодії української та світової історії, а також на складних викликах, які з’являлися перед тогочасними державами, націями і людьми.
         Програма охоплює основні події, явища і процеси, які визначали історію України і світу в 1914–1945 рр. Це один з найдраматичніших періодів у світовій історії, адже своєрідним його обрамленням стали дві світові війни. Відповідно до навчальної програми цей період вивчається за такими розділами: «Перша світова війна», «Соціальні й національні революції в Європі. Українська революція», «Облаштування повоєнного світу: між демократією й авторитаризмом», «Тоталітарні режими як виклик людству», «Україна і світ напередодні Другої світової війни. Початок війни», «Друга світова війна: перебіг і результати». Рекомендується, аби роботі з цими широкими темами передували (на початку навчального року) вступні заняття, які сформують в учнів/учениць початкові уявлення про ключові явища і процеси історичного періоду, дадуть змогу розпізнати головні тенденції розвитку українського і європейських суспільств у той час.
      Програма орієнтує учасників освітнього процесу на результативну діяльність. Очікувані результати навчально-пізнавальної роботи описані як завдання, виконання яких учні повинні продемонструвати (назвати, описати, охарактеризувати, зробити підбірку, систематизувати тощо). Умовою досягнення результатів, що пов’язані з осмисленням ключових історичних явищ, оцінкою діяльності історичних осіб, є дослідницько-пошукова і творча робота. Програма, зокрема, спонукає школярів до занять біографістикою, творення психологічних портретів історичних особистостей, а відтак до розуміння сутності історії. До кожної теми подано орієнтовну тематику практичних занять, навчальних проектів і/або есе. Проекти й есе можуть виконуватися за вибором як учителя, так і учнів, як у класі, так і вдома, але з обов’язковим обговоренням результатів на уроці. Учитель/учителька має оцінити, насамперед, уміння учнів виконувати подібні завдання, бо переліки фактів завжди будуть неповними, а судження учнів матимуть різний рівень узагальнення.
         Передбачено можливості для вчителя/вчительки самостійно планувати навчальну роботу з учнями: вибудувати власний алгоритм роботи з учнями/ученицями, зокрема акцентувати на певних навчальних цілях, змістових елементах, розширювати коло історичних діячів, змінювати послідовність вивчення матеріалу в межах розділів, додавати матеріал з історії рідного краю, доповнювати тематику практичних занять, творчих робіт. Для практичного заняття, проекту, есе учитель/учителька може обрати іншу тему, розробити пізнавальні завдання, що ґрунтуються на самостійно підібраній джерельній базі. Пропоновані учням/ученицям завдання мають бути аналітичними, зорієнтованими на визначені у відповідному розділі Програми очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності, сприяти освоєнню учнями ключових компетентностей, формувати розуміння зв’язку між вивченим матеріалом і сучасністю.
      У програмі немає розподілу навчальних годин за розділами. У межах загальної річної кількості годин учитель/учителька самостійно визначає час для роботи над кожним розділом програми, дбаючи при тому про досягнення учнями/ученицями повноти завдань, що визначені як очікувані результати учіння. Слід врахувати, що Програма спрямована на те, щоб учні/учениці могли досягати навчальних цілей на основі опрацювання менших обсягів інформації (за рахунок внутрішньої й зовнішньої інтеграції). Плануючи курс, доцільно визначити цілі (очікувані результати учіння) та виділити навчальний час (у межах уроку, окремими уроками) на вивчення історії рідного краю.
      У програмах з історії України та всесвітньої історії для 10-11 класів передбачено виконання практичних робіт, навчальних проектів та написання есе. Виконання рекомендованих видів робіт спрямоване на формування предметних компетентностей, розвиток творчо-пошукових умінь і навичок. Для досягнення цієї мети та раціонального використання навчального часу вчитель/вчителька обирає запропоновані види робіт з розрахунку не більше двох видів робіт під час вивчення навчального розділу. Водночас, учитель/учителька на власний розсуд можуть обирати/ змінювати/ корегувати/ доповнювати як назви тем цих видів робіт, так і їх кількість.
    Під час оцінювання есе варто врахувати дотримання структури цього типу тексту, вміння учня логічно викласти та аргументувати власні думки щодо запропонованої теми, навівши приклади з кількох джерел. Під час оцінювання начальних проектів слід звернути увагу на повноту висвітлення та логічність викладення змісту теми проекту; оформлення результатів дослідження та якість їх представлення, внеску кожного з учасників проекту.
     У 2018-2019 роках відзначатимуться 100 – річчя Української революції: зокрема ювілей Української Держави гетьмана Павла Скоропадського (УД) та Директорії УНР під проводом Симона Петлюри. Важливим для освітніх установ є не протиставляти ці форми українського державного будівництва, а подавати їх як різні варіанти української державності. Попри недоліки державного будівництва у цих роках, ззначені державні утворення, що різнилися методами і соціальною базою підтримки, є рівноважливими формами української державності: консервативної і соціалістичної. У Державі П. Скоропадського соціальною базою була землевласницька дідична верства та підприємці, в Директорії УНР – середній і дрібний земельний власник – селянин, українське робітництво.
    УД та Директорія УНР має протиставлятися т.зв соціалістичній УСРР, яка була маріонетковою (фейковою) державою більшовицької Російської Федерації. Остання, окупувавши території України встановила колоніального типу режим, який цілком був залежний від російської \ більшовицької влади з Москви.
       Листопад 2018 р. – сторіччя заснування українського держави на західній Україні. Західно – Українська Народна Республіка заснована була після розвалу Австро-Угорської монархії у листопаді 1918 року. У січні 1919 р. сталося об’єднання Східної і Західної України в єдину соборну державу.
      У 2018 р. виповнюється 100 років від дня заснування Української академії наук (УАН). Ця дата має не лише важливе культурне, але й громадсько-політичне значення. УАН постала за часів гетьманування Павла Скоропадського, але сама установа стала можливою завдяки багаторічній діяльності видатного історика Михайла Грушевського, який очоливши Наукове товариство ім. Т.Шевченка, фактично почав створення національної академії наук. Проміжною стадією було створення у 1906-1907 роках Українського наукового товариства у Києві (УНТ). Утворення УАН стало свідченням цивілізаційних прагнень українського народу стати частиною європейського світу. УАН ставило за мету не лише розвиток національної науки, але й виховання свідомого українського громадянина.
    1918 рік – час постання перших національних вищих навчальних закладів на Наддніпрянщині: Українського державного університету в Києві і Кам’янці, а також історико – філологічного факультету майбутнього Полтавського українського університету.
      На межі 1918 – 1919 років постав за наказом головного отаману Директорії УНР Український національний хор під орудою Олександра Кошиця. Перша закордонна мандрівка українських співаків була здійснена до країн Європи, Північної та Південної Америки. Ця подорож ставила за мету пропаганду культурою ідей української державності. Виконання знаменитого «Щедрику» Миколи Леонтовича призвело до того, що ця пісня стала однією з найпопулярніших мелодій світу, широко використовуваною навіть в голівудських американських фільмах.
     Формуючи в учнів історичну свідомість на основі аналізу уроків минулого, важливо звернути увагу на те, що на українських теренах у ХХ столітті відбулись трагічні події, які визнані геноцидами: Голодомор українського народу, Голокост, депортація кримських татар та інших народів Криму.
       24 листопада 2018 р. (традиційно – у четверту суботу листопада) в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій в Україні .
      Відзначаючи 85-і роковини Голодомору 1932 – 1933 рр. – геноциду українського народу, особливу увагу слід приділити набуттю учнями/ученицями конкретно-історичних знань та осмисленню обставин виникнення, перебігу та наслідків сталінської політики творення голоду. Необхідно виокремлювати соціально-фізіологічне явище «голод» від поняття і явища «Голодомор». Термін і явище «голод» вказують на кількісне (відсутність наявності їжі протягом певного терміну) і якісне голодування людського організму (нестача білків, жирів, вуглеводів, відтак калорій). Голод і Голодомор стосовно 1932 – 1933 рр. вирізняються. Вони не є тотожні. Голодомор – це не смерть від голоду, а історична форма застосування терору голодом, тобто штучно організованого голоду в Україні. Він є геноцидом проти цивільного населення у мирний час. Тому маємо завжди використовувати визначення «Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні», тобто вид злочину, роки та місце його скоєння.
      Історично та юридично хибним є застосування поняття «український геноцид», яке у такому лінгвістичному поєднанні вказує на участь українців у його скоєнні. Правильно писати і говорити – «геноцид українців», « геноцид українського народу».
         Помилковим є розмежування явищ «голод» і «Голодомор» у їх хронологічних рамках 1932 – 1933 рр. Голодомор не є вищою фазою голоду, а історичним, меморіальним і юридичним терміном, який відповідає ознакам геноциду. Закон України від 28 листопада 2006 р. зафіксував хронологічні рамки Голодомору в Україні, тому вони не підлягають ревізії. Вони набули сталості в історіографії.
          Неологізми «загальносоюзний голод», «спільна трагедія радянського народу» суперечать самому тлумаченню фізіологічного голоду, заперечують Голодомор – геноцид. Якщо був загальносоюзний голод, то який регіон СРСР став його епіцентром, адже у першій половині 1932 р. голоду на території РСФРР не було.
         Неможливо розділяти Голодомор 1932 – 1933 рр. на «голод у 1932 р.» та «Голодомор 1933 р.», як це інколи трапляється у підручниках та працях окремих істориків. Зазначений поділ не відповідає реальним подіям першої половини 1932 р., коли виникли термін «штучний голод», а ним було охоплено більше третини районів УСРР з виразними ознаками масової смертності, випадками людоїдства.
           Викладаючи тему Голодомору, важливо пояснити учням, що його жертвами є померлі та фізично постраждалі. Тому жертвами Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні були 25,5 млн селян, з яких понад 7 млн померлих та ненароджених. Українські демографи у 1930-х рр. прогнозували збільшення населення в УСРР на січень 1937 р. до 35,6 млн осіб, а перепис зафіксував 27,9 млн осіб, відтак втрати становлять 7,7 млн осіб. Вони є жертвами Голодомору.
            Важливим є також поєднання класних та позакласних заходів для активізації потенціалу педагогіки партнерства, поєднання зусиль вчителів-батьків-дітей для кращого осмислення й передачі пам’яті про голод-геноцид з погляду виховання усвідомлення цінності власної держави, демократичних свобод, а також соціальної активності та відповідальності.
          Навчальні заклади у 2018/2019 році можуть долучитися до Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт імені Лідії Коваленко і Володимира Маняка. Його проводитиме Інститут історії України НАН України у співпраці з Міністерством освіти і науки України, за підтримки Науково-освітнього консорціуму вивчення Голодомору (HREC) при Канадському інституті українських студій Альбертського університету.
           29 вересня 2018 р. в Україні відзначатиметься День пам’яті жертв Бабиного Яру, який став символом Голокосту та інших злочинів нацизму на окупованій території України та Східної Європи (за два дні 29 та 30 вересня 1941 р. у Бабиному Ярі, урочищі на північно-західній околиці Києва, розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Тут же нацисти розстрілювали ромів, радянських військовополонених, українських націоналістів та інших «ворогів рейху»).
             27 січня 2019 р. в Україні та світі, відповідно до Резолюції Генеральної асамблеї ООН 2012 року, відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (саме в цей день у 1945 р. війська 1-го Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц (у м. Освенцим), який став символом Голокосту та інших нацистських злочинів).
         Вивчення історії Голокосту здійснюється, за рекомендаціями Ради Європи та інших міжнародних організацій, як складова української, європейської та світової історії. Це забезпечується на уроках з історії України та всесвітньої історії, а також у позакласній та позашкільній роботі. Зокрема, Міністерством освіти і науки України затверджені Програми для факультативних, спеціальних курсів, курсів за вибором з історії Голокосту.
        У рамках реалізації спільного проекту Яд Вашем та Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» за підтримки Міністерства освіти і науки України «Вивчення Голокосту для формування атмосфери толерантності» вчителі, методисти, а також учні закладів загальної середньої освіти можуть брати участь у всеукраїнських та міжнародних семінарах з історії Голокосту; пересувних (мобільних) освітньо-музейних виставках; конкурсах творчих робіт «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»; міжнародних молодіжних проектах «Ковчег», «Оливкове дерево» та інших. Додаткова інформація щодо зазначених заходів міститься на сайті Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума».
       Все більшу популярність набувають освітні програми і конкурси, що реалізуються Міністерством освіти і науки України спільно з Українським науково-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору.
       18 травня 2019 р., як і в попередні роки, вшановуватимуть пам’ять жертв депортації кримських татар (18 травня 1944 року розпочалася радянська операція з депортації кримських татар), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.
       З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей, відповідно до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів, окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття. Практичні заняття з історії відрізняються від практичних та лабораторних робіт з природничих предметів. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: по-перше, вони є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел; по-друге, – важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі. Урок має описану вище структуру, проте передбачає переважно самостійну роботу учнів – індивідуальну чи групову – над окремими питаннями теми із використанням різноманітних джерел знань (підручників, де вміщені необхідні відповідно до теми історичні джерела різного виду, включаючи як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурсів, фондів музеїв, місцевих історичних пам’яток, що оглянуті учнями).
        Під час практичного заняття вчитель виступає як консультант у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу відповідно до віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять та методичні рекомендації з організації пізнавальної діяльності учнів мають бути подані в підручниках. Питання порядку проведення практичних занять та оцінювання їхніх результатів залишається в компетенції вчителя.
Про використання відеоматеріалів на уроках історії
         Реформування освіти в Ук­раїні відбувається в умовах бурхливого розвитку інформа­ційних та телекомунікаційних технологій. Важливими чинни­ками сучасного суспільства ста­ють знання та вміння користу­ватись комп’ютером та інфор­мацією, що надходить з різ­них джерел, вміння її аналізу­вати і застосовувати для влас­ного розвитку та повсякденно­го життя і навчання. Недарма в Національній доктрині роз­витку освіти, яка є стратегічним документом, що окреслює основні напрями розвитку ос­віти в Україні у найближчі 20 років, пріоритетним в розвит­ку освіти постає завдання за­провадження останніх іннова­цій, інформаційних техноло­гій, створення сучасної індуст­рії навчальних засобів. Застосу­вання комп’ютера на уроці кар­динально змінює роль та міс­це технічних засобів навчання у навчально-виховному процесі й дає можливість розв’язувати такі дидактичні завдання:
забезпечувати науковість навчання;
розвивати пізнавальні ін­тереси і здібності учнів;
забезпечувати здобут­тя учнями сталих та глибоких знань;
прискорювати темпи ви­вчення і запам’ятовування на­вчального матеріалу;
активізувати самостійну роботу школярів;
посилювати наочність.
     Необхідність застосування комп’ютера, крім того, обумовлено інтенсифікацією сучасного процесу вивчення історії, адже значно зростає обсяг історичної інформації при скороченні годин на її засвоєння. Використання комп’ютера дозволяє представити учням на­вчальний історичний матеріал у найбільш компактному і зруч­ному для сприйняття, економ­ному за часом вигляді. Мова йде про те, що вчителю історії комп’ютер надає можливість наповнити урок різноманітним візуальним матеріалом, який може і повинен бути вико­ристаний на кожному з уроків. Ще до появи технології мультимедіа експерти з маркетин­гу за результатами численних експериментів виявили залеж­ність між методом засвоєння матеріалу й здатністю відтвори­ти здобуті знання через деякий час. Якщо матеріал подавали у звуковому вигляді, то людина запам’ятовувала близько 1/4 інформації, якщо візуально — близько 1/3, а при комбінуван­ні впливу (зорового і слухового) запам’ятовування підвищу­валося до 1/2.
    До навчальних відеома­теріалів слід віднести телеекскурсії в музеї, на виставки, до меморіальних історичних пам’ятників, телевізійні пере­дачі про окремі історичні події чи проблеми. Як правило, ці матеріали записуються викладачами на електронні носії ін­формації, щоб потім їх проде­монструвати учням на уроці. Основна проблема, що постає в цьому випадку перед учителем дуже часто, — це невід­повідність використовуваного на уроці відеоматеріалу чинній навчальній програмі. Щоб вирішити цю проблему, вчи­тель повинен розчленовувати демонстрацію на кілька фраг­ментів, забезпечуючи порційну подачу матеріалу, і перевіряти, як учні засвоюють зміст. Інша проблема навчальних відеома­теріалів цього типу — це па­сивність учнів. Адже будь-які навчальні відеоматеріали супроводжуються коментарями їх творців, що мають оціноч­ні судження, узагальнення, порівняння та висновки. Уч­ням потрібно лише їх відтворити. Здебільшого навчальні відеоматеріали використовують як самостійне джерело інформації і нових фактів. Під час уро­ку вони несуть основне зміс­тове навантаження, а викла­дач на деякий час поступаєть­ся своїм місцем відеофільмові. Перш ніж використати на­вчальні відеоматеріали на уро­ці вчителю слід:
у вступному слові підготу­вати учнів до активного і більш повного сприйняття змісту пропонованого відео;
шляхом бесіди встанови­ти з учнями зв’язок між відео-матеріалом і досліджуваною темою;
звернути увагу школярів на головні питання, що зна­йдуть своє висвітлення в на­вчальному відеофільмі;
ознайомити учнів із за­гальною схемою відеофільму, не розкриваючи його змісту;
попередньо пояснити най­більш складні місця.
       Перегляд будь-якого на­вчального відео повинен за­кінчуватися обговоренням по­баченого. Цікавим варіантом обговорення відео може бути дискусія, головне питання якої було сформульоване на почат­ку перегляду.
      Отже, методи і прийоми з навчальними відеоматеріалами різноманітні. Вони залежа­тимуть від навчально-вихов­ної мети уроку, зацікавленос­ті учнів, змісту. Можна запро­понувати певну послідовність дій учителя на занятті з використанням навчальних відеоматеріалів:
Вибирати навчальні ві­деоматеріали з урахуванням зв’язку зображення з текстом супроводу; доступності само­го супроводжувального текс­ту; послідовності в розкрит­ті змісту; відповідності на­вчальній програмі; економ­ності викладу.
Визначати місце навчаль­них відеоматеріалів у струк­турі уроку залежно від фор­ми й типу уроку. 
Використан­ня навчальних відеоматеріалів доцільне:
  • під час пояснення нового матеріалу — як ілюстративно­го і самостійного джерела ін­формації; 
  • з метою закріплення щой­но вивченого матеріалу; 
  • під час повторення ма­теріалу, що вивчався раніше; 
  • при узагальненні, систе­матизації знань; 
  • як вступ під час вивчення нової теми. 
       Визначати час демонс­трації, враховуючи вік уч­нів, зміст матеріалу, що вив­чається, і зміст навчального відеоматеріалу. В будь-якому разі тривалість демонструван­ня навчальних відеоматеріалів на уроці не має перевищувати 7-10 хв.
      Визначити способи ак­тивізації пізнавальної діяль­ності учнів, тобто сукупність прийомів, які сформують пси­хологічну установку на спри­йняття відеоматеріалу. Такими прийомами можуть бути:
  • оголошення мети пере­гляду; 
  • виділення головного під час перегляду; 
  • вступне слово; 
  • постановка проблемних питань або завдань; 
  • складання плану; 
  • завдання для переказу; 
  • виконання вправ; 
  • підсумкова бесіда. 
        Перегляд навчальних відео­матеріалів у жодному разі не повинен перетворитися на кі­носеанс. Максимальний час, який слід відводити на пере­гляд відеоматеріалів, не пови­нен перевищувати 15 хв. У ви­няткових випадках він може бути збільшений до 20 хв. Час­то 3-хвилинний фрагмент у навчальному відношенні на­багато корисніший та ефек­тивніший, ніж перевантаже­ний інформацією цілісний відеофільм.
     До цього типу відеома­теріалів слід віднести інтерв’ю, відеохроніку тощо. Майже ко­жен сьогоднішній програм­но-педагогічний засіб з історії має відповідний розділ, в яко­му вчитель зможе знайти від­повідну колекцію відеосюжетів.
      Документаль­не відео може служити учням історичним джерелом, ми вважаємо, що робота учнів з ним повинна включати етапи:
       Опис:
  • опишіть, що ви побачи­ли, переглядаючи відеосюжет. Особливу увагу звертай­те на деталі; 
  • зверніть увагу, які об’єкти потрапили на передній план, а які залитися на другому; 
  • що робили, чим займалися люди, які потрапили в об’єктив кінокамери? 
  • якщо центральною фігу­рою сюжету є відомий істо­ричний діяч, спробуйте опи­сати його зовнішність. Звер­ніть увагу на рухи, вираз його обличчя; 
  • які деталі перегляну­ того сюжету найбільше вам запам’яталися? Чому? 
Інтерпретація:
  • з історією якої країни пов’язаний переглянутий вами відеосюжет? На підставі чого ви зробили такий висновок? 
  • до якого періоду можна віднести зняті кадри? Обґрунтуйте свої міркування; 
  • чи змінилося ваше уяв­лення про історичні події після перегляду відеосюжету. Якщо змінилося, то що саме і чому? 
  • що нового ви дізналися про історичні події, які були відомі вам з вивченого ма­теріалу? 
  • які емоції і почуття відтво­рив кінооператор? Чому саме ці події зацікавили його в пер­шу чергу? 
  • з якою метою і для якої аудиторії знято відеосюжет? 
  • в якому контексті створю­валося відео? 
  • якою ви уявляєте собі пси­хологічну атмосферу історичної події, зняту кінооператором?
Висновки та узагаль­нення:
  • сформулюйте висновок, якого ви дійшли після робо­ти з відеосюжетом. Спробуй­те провести історичні паралелі. Зробіть узагальнення. 
  Крім програмно-педагогіч­них засобів та інших мульти­медійних комплексів, існують відеохрестоматії.
Розглянемо наступ­ний вид відеоматеріалів.
      Художні відеоматеріали, до яких відносять художні філь­ми на історичну тематику, є одним із найцікавіших для уч­нів засобів пізнання історії. Маючи надзвичайний моти­ваційний потенціал, водночас він має і суттєві недоліки. Од­ним із них є те, що художній фільм — це певна інтерпрета­ція історичних подій. Не ве­ликий секрет, що останнім ча­сом інформація про цікаві та яскраві події минулого, в цен­трі яких завжди перебувають мужні та непересічні історичні постаті, надходить до учнів з історичних фільмів, зокрема голлівудських. Подібна інформа­ція часто не має нічого спіль­ного з історичною правдою, а є версією авторів фільму, яка залежить від законів кінема­тографа як особливого жанру мистецтва. Історичні образи, закріплені таким чином у сві­домості учнів, здебільшого не тільки дуже далекі від історич­ної реальності, а й упереджені. Накладаючись у дітей на певні історичні уявлення про минуле, які вони отримали (або не от­римали) на уроках історії, таке трактування подій може спри­йматись як об’єктивне, науко­во-історичне. Тому використо­вувати художній фільм на уро­ці в повному обсязі не тільки не доречно, а навіть шкідливо. Хоча це зовсім не означає, що даний тип відеоматеріалів не слід використовувати на уро­ці. Навпаки, художнє відео розвиває в учнів вміння аналізу­вати та оцінювати різні інтерпретації історичного процесу та критичного ставлення до них. Така робота стає передумовою, підґрунтям розвитку критич­ного мислення, допомагає ді­тям усвідомити, що історія не завжди є об’єктивною і що не існує єдиної істини щодо ми­нулого, дає можливість виро­бити власну позицію, сформувати свій погляд щодо історич­них фактів і свідчень. Таку роботу слід розпочинати з пер­ших років вивчення учнями іс­торії в школі.
      Якщо вчитель ставить перед собою завдання творчо підій­ти до використання відеома­теріалів на уроці, йому вар­то навчитися використовувати програму Windows Movie Maker або інші відеоредактори. Робо­та з цією програмою збагачує творців, оскільки її результат – це продукт, створений вчите­лем, а в подальшому й учня­ми. Програма Windows Movie Maker дозволяє перевести будь-які відеоматеріали в цифровий формат. Для цього шляхом ім­порту мультимедійних початкових файлів їх зміст перено­ситься у Windows Movie Maker для подальшого редагування.
    Програма дає змогу вирізати, компонувати відеоматеріали залежно від мети користувача. Розбивши на окремі відеокліпи початкові відеоматеріали, в подальшому можна змінюва­ти порядок відеокліпів у будь-якій послідовності, здійснюва­ти монтаж відеокліпів, створю­вати переходи між ними, дода­ючи до них коментарі у вигляді звукового супроводу. Особли­вих навичок для опанування можливостями Windows Movie Maker не потрібно, вчитель по­винен володіти комп’ютером на рівні користувача.
      Використання художніх відеоматеріалів для розвитку в учнів критичного мислення. В 6 класі під час вивчення теми «Криза грецької державності й піднесення Македонії» вчи­тель може використати відео-фрагменти з художнього фільму «Александр» так, щоб вони відповідали тексту, який учні будуть читати в підручнику. В цьому випадку роботу з відеофрагментами можна побудува­ти на протиставленні тексту й художньо-історичних образів, які виникають в учнів під час перегляду відповідних відеосюжетів. Увагу учнів слід скеро­вувати саме на інтерпретаційні моменти тих відеосюжетів, які переглядають. Для цьо­го мислення учнів слід скеровувати питаннями на кшталт: «Наскільки точно творці філь­му відтворили деталі тієї чи ін­шої події? Наскільки цей сю­жет відповідає вашим уявлен­ням про цю подію? Що в цьому сюжеті є історичним фактом, а що художньою вигадкою?»  
Учитель може використати на одному уроці декілька відеофрагментів і створити відео урок, застосувавши для цьо­го програму Power Point. Ос­таннім часом говорять навіть про виникнення цілої педаго­гічної технології використан­ня презентацій на уроці історії. Вбудувавши відеофрагменти в презентацію, вчитель отримує створені власними зусиллями навчальні відеоматеріали, які можуть супроводжуватися текс­товими коментарями чи звуко­вим закадровим текстом. Зву­ковий та фільмовий об’єкти можна налагодити таким чи­ном, щоб вони працювали ав­томатично при перегляді слай­ду, або при активації кнопкою миші. Такий мультимедійний продукт буде повністю відпові­дати педагогічним запитам са­мого вчителя, а це особливо важливо, якщо уважно приди­витися до мультимедійних програм, що пропонуються у наших інтернет магазинах, які здебільшого не мають чіткого навчального призначення.
Виснов­ки.
З навчально-освітньої точ­ки зору, відеоматеріали є ко­рисними, оскільки:
  • історичні факти в них можуть бути представлені в надзвичайно захоплюю­чий спосіб; 
  • створюють сюжетно-тематичні картини й істо­ричні реконструкції, зва­жаючи на неможливість спостерігати події минуло­го візуально; 
  • наближають учня до минулого і конкретизують його історичні уявлення; 
  • дають можливість уч­ням прив’язати знання до певних візуальних образів; 
  • дозволяють розвивати в учнів навички і вміння критичного мислення. 
     Отже, відеоматеріали потрібно застосовувати на уроках історії, використову­ючи величезні можливості, які надають учителю сучасні комп’ютерні технології.16 ідей для уроків про медіаграмотність, права людини, громадянську відповідальність
  Вчителі шкіл можуть вільно скористатися низкою цікавих навчальних метеріалів з формування громадянської компетентності в учнів. 16 відповідних модулів розробили разом студія он-лайн освіти EdEra та Інститут лідерства, інновацій та розвитку. Переглянути їх можна тут: https://www.ed-era.com/modules/
    Модулі базуються на навчальних програмах для 5-9 класів, які передбачають 4 наскрізні змістові лінії: «Здоров’я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність», «Громадянська відповідальність», «Екологічна безпека та сталий розвиток». Вони проходять через всі предмети та дозволяють формувати у дитини ключові компетентності та інтегрувати знання про світ.
   Тож основна ідея навчальних модулів полягає в тому, щоб формувати громадянську компетентність не лише через вивчення шкільних предметів суспільно-гуманітарного циклу, а й через біологію, географію, математику та фізику, тобто через всі без виключення шкільні предмети або через їх інтеграцію.
    Учитель може обрати тему модуля залежно від предмету та класу, в якому викладає, та адаптувати навчальні матеріали на власний розсуд. Кожен навчальний модуль (це може бути один урок, декілька або навіть проектний день) містить сценарій уроку, презентації та рекомендації вчителю з акцентом на тих складових громадянської компетентості, які найкраще можуть бути сформовані з допомогою обраної теми.
Модулі можна відсортувати за 6 категоріями:
  • соціальний активізм  
  • кричне мислення 
  • права людини 
  • фінансова грамотність 
  • громадянська відповідальність 
  • медіаграмотність 
     Наприклад, у категорії «Права людини» вчитель може запропонувати учням побудувати «Ідеальну державу». У цьому занятті діти дізнаються, чим держава відрізняється від країни, розглянуть характеристики та критерії успішності держав світу. А насамкінець – стануть консультантами для України, застосувавши отримані знання на практиці.

ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ КОНСТРУКТОРУ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ВПРАВ Н5Р
   Абсолютна більшість вчителів створюють інтерактивний дидактичний контент за допомогою конструктора інтерактивних вправ LearningApps, але нещодавно я ознайомилася з новим аналогічним сервісом Н5Р. Завдяки йому педагоги можуть створювати більше 20 різних видів вправ для своїх уроків і підійде практично кожному викладачеві. Можливості сервісу дуже великі: створення презентацій, відео, стрічок часу, інтерактивних плакатів, флеш-карт, опитувань та ігор. Після виконання вікторин, тестів одразу видно результат і помилки, що дає можливість відкорегувати знання учнів.
  Редактор H5P для створення мультимедійного інтерактивного контенту може бути інстальований у WordPress, Drupal, Moodle за допомогою спеціального плагіна. Проект не вимагає оплати за використання, абсолютно безкоштовний (деякі функції платні). Підтримує кирилицю. Створені в сервісі роботи можна вбудувати на сторінку сайту або блогу і поділитися ними в соціальних мережах (Twitter, Facebook), також можна отримати пряме посилання на створену роботу. Всі компоненти H5P виконані в сучасному форматі HTML5 з додаванням JavaScript-коду і CSS-стилів. Це дозволяє кінцевому користувачеві без проблем вивчати створені за допомогою сервісу матеріали на будь-якому пристрої (комп'ютері, смартфоні, планшеті).
     Хоча проект англомовний, більшість завдань інтуїтивно зрозумілі.
Розробники сервісу ділять весь список (додаток №1) створюваного інтерактивного контенту на наступні категорії:
1. Ігри (Games);
2. Мультимедіа (Multimedia);
3. Опитування (Questions);
4. Соціальні засоби комунікації (Social media).
Розглянемо лише декілька з них.
Інтерактивне відео. Існує багато інструментів по створенню інтерактивного відео, яке допомагає візуалізувати інформацію на уроці. Але, на мій погляд, даний конструктор має цілий ряд переваг. Серед них:
- Різноманітність тестових завдань.
- Введення коментарів.
- Введення додаткового контенту.
- Можливість перемикання до різних фрагментів відео.
- Закладки.
- Аналітичні результати тестування.
- Організація опитування (дидактор).
     Ви можете завантажити власне відео або відео з каналу YouTube. Правда, обсяг завантаження відео обмежений 16 МГБ (у платній версії не обмежено). Ознайомтесь з моєю роботою до уроку з історії України у 8 класі “Українсько-московський договір 1654 р.” .
    Далеко не у всіх конструкторах тестів використовується технологія Drag and Drop (перетягування об'єктів). В даному сервісі ми маємо кілька варіантів реалізації даного прийому. Ми отримуємо можливість не тільки сконструювати інтерактивну навчальну задачу, а й оцінити якість її виконання учнем. Це досягається ранжуванням оцінки виконаних дій від 0 до 100 відсотків.
      Як «підкладки» або фону ми можемо використовувати карту або складний об'єкт. В даному випадку на ньому ми можемо визначити зони перетягування. Перетягування в H5P ми можемо організувати декількома варіантами. Якщо учень перетягнув об'єкт в неправильну зону, то дане слово (зображення) повертається автоматично назад. У другому випадку об'єкт залишається в зоні, куди перетягнув учень. Але потім фіксується як неправильна відповідь. Зворотній зв'язок - дуже важливий компонент процесу навчання, тому значущість цього інструменту очевидна. Пропоную вашій увазі вправу до уроку в 5 класі “Історико-географічні регіони України”.
    Наступна вправа, яка заслуговує уваги, “Гарячі точки” (Image Hotpost) Позначивши на зображенні, яке є фоном нашого проекту, «гарячу точку», ми отримуємо можливість вставити зображення, відео, текст, посилання. Вставити відео ви можете як зі свого комп'ютера, так і з каналу YouTube. Обмеження - до 16 МГБ. якщо файл великий, його можна обрізати онлайн за допомогою конвертора 123 Apps). Використовуючи html-код, ви можете вставити його в свій інтернет-ресурс. Внизу публікації є інструмент вставки Embed. Ось як виглядає вправа до уроку вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок із всесвітньої історії у 9 кл. “Громадянська війна у США і Реконструкція Півдня”. Скористайтеся інструментом збільшення на весь екран в правому верхньому куті.
     Більш вдало вправа буде виглядати на уроці за допомогою інтерактивної дошки (як і всі інші вправи). Технологія може також використовуватися в проектній діяльності учнів.
   Ще один дуже простий інструмент на послідовність зображень (Image Sequencing). Необхідно розмістити зображення в заданій ієрархії, послідовності. Наприклад, за чисельними характеристиками, за географічним розташуванням, за часом, за соціальним статусом і т.д. Ви розміщуєте об'єкти в потрібній послідовності. Програма сама забезпечить перемішування, підрахунок очок. У тому числі цей інструмент має таймер. Пропоную вашій увазі вправу “Князі Русі-України” для учнів 7 класу, яка була використана під час гри “Я люблю Україну”.
   Також мене зацікавила вправа на створення флеш-карт (Flashcards). Цей тип контенту дозволяє вчителям розміщувати різні зображення, питання, які учні повинні вгадати та написати, а потім перевірити правильність, натиснувши відповідну кнопку. Наприкінці вони отримують результати правильних і неправильних відповідей. Дуже зручно для оцінювання. Вправа “Реформація в Європі” (всесвітня історія, 8 клас, тематичне оцінювання) допоможе вам ознайомитися з цією технологією і побачити її переваги з метою впровадження на уроках.
    Я продовжую опановувати цей сервіс, тому що, безперечно, Н5Р є новим унікальним засобом створення навчального контенту з багатьма можливостями для вивчення навчального матеріалу та оцінювання знань учнів. При цьому він лише починає набувати популярності, бібліотека типів його контенту постійно поповнюється новими елементами, досить видовищними, ефективними і в той же час доступними викладачу, який не має спеціальної підготовки у галузі інформаційних технологій.

Які є особливості проведення практичних занять у 5-му класі

    Курс «Вступ до історії» спрямовано на досягнення загальної мети шкільної історичної освіти, сформульованої у програмі з історії для загальноосвітньої школи: формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального і морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу. Разом з тим, оскільки п’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», курс виконує і спеціальні завдання:
– формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження;
– набуття учнями початкових предметних умінь у контексті відповідних компетентностей;
– розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.
       В основі формування змісту курсу лежить методологічне положення про роль і місце історії в житті суспільства, розуміння сенсу змін в житті окремої людини і всього людства на тлі історичного процесу в часі і просторі. Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10–11 років, в учнів мають бути сформовані первинні поняття та уявлення про розвиток людства, предмет вивчення і суспільну роль історії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому. Вони мають також опанувати на початковому рівні (уміти оперувати) значною кількістю історичних термінів. Зрозуміло, що успішність учнів у навчанні історії може бути досягнуто за умови опанування учнями уміннями і навичками опрацювання навчального історичного матеріалу, тому саме це є предметом спеціального відпрацювання на уроках з курсу. Передбачається також ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів, як письмовими, так і речовими, включаючи пам’ятки культури, що формують навколишнє історичне середовище. Зміст пропедевтичного курсу передбачає, що після його вивчення учні будуть:
– знати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються про минуле, – застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті,
– знаходити у підручнику, адаптованому тексті документа та на історичних ілюстраціях відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом,
– зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України, виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.
      За результатами вивчення курсу учні мають набути таких предметних компетентностей:
– позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій, співвідносити рік зі століттям або їх частинами при необов’язковому співвіднесенні з подіями; визначати (за вказаними датами) послідовність та тривалість подій, віддаленість від сьогодення;
– орієнтуватися на адаптованій історичній карті, показувати на ній територію України, її головні міста та рідне або найближче місто (село); основні події, зазначені у тексті параграфів.
– свідомо читати текст підручника, переказувати його основний зміст; відрізняти художній та науково популярний історичні тексти; знаходити в тексті відповіді на поставлені запитання або ставити по кілька запитань до нього; складати простий план, добирати назву, знаходити в тексті історичні поняття і терміни та витлумачувати їх на основі тексту;
– отримувати певну інформацію з різноманітних адаптованих історичних джерел, насамперед документальних та візуальних, робити нескладні висновки, узагальнення;
– на основі тексту стисло розповідати про історичну постать, складати план перебігу історичної події та кількома реченнями розповідати про неї на основі тексту, висловлювати нескладні оцінні судження щодо історичних постатей і їх діяльності;
– описувати історичні пам’ятки різних епох, правильно застосовуючи необхідні терміни; визначати приналежність зображених на історичних ілюстраціях пам’яток, портретів історичних діячів до певних епох.
    З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей, у відповідності до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки — практичні заняття. Практичні заняття з історії відрізняються від практичних та лабораторних робіт з природничих предметів. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: по-перше, вони є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел; по-друге — це важливий засіб формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі. Урок має описану вище структуру, проте передбачає переважно самостійну роботу учнів — індивідуальну чи групову- над окремими питаннями теми із використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщені необхідні у відповідності до теми історичні джерела різного виду, включаючи як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями).
    Орієнтирами для формулювання пізнавальних і дослідницьких завдань п’ятикласників, які пропонуються їм на практичних заняттях є державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що представлені в навчальній програмі у вигляді переліку умінь і навичок, котрі учні мають набути протягом вивчення тієї чи іншої теми. Кожне із завдань, що використовується під час практичного заняття містить:
– спосіб діяльності (доведіть, визначте, порівняйте тощо)
– формулювання самого завдання (умови чи зміст того, що складає історичну подію, явище, процес)
– джерела інформації (текст, ілюстрації, усні свідоцтва, інколи це можуть бути власні знання учня).
   Оцінюватись на практичному занятті учні мають відповідно до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень з історії.
     Головна методична задача вчителя історії у п’ятому класі полягає в тому, щоб правильно підібрати методи, прийоми, форми і засоби навчання відповідно до цілей і завдань курсу та особливостей дітей даного віку. Вимоги особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів обумовлюють систематичне використання інтерактивного навчання у поєднанні з частково-пошуковим та творчим. Основними типами уроків за таких підходів можуть бути уроки засвоєння нового матеріалу, уроки — практичні заняття, уроки — екскурсії, уроки узагальнення і тематичного оцінювання.
    Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні методи. Передумовою активного навчання є чередування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх насамперед слідуючи інструкціям підручника.
    Основним методом опрацювання змісту є коментоване читання учнів по черзі (ланцюжком), що супроводжується постановкою запитань до тексту та відповідями на них або виділенням в тексті головного (головних думок). Роль учителя — організувати бесіду навколо питань, що вивчаються у контексті теми чи розділу.
     Роботу з підручником можна чергувати з коротким викладом (розповіддю) вчителя, роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя (не більше, ніж 5–10 хв.) не повинна бути лекцією, а уроки жодною мірою не повинні зводитися тільки до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п’ятикласників.
    Важливою умовою успішного навчання історії в п’ятому класі є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковим для дітей цієї вікової категорії, як вже зазначалось, є також актуалізація знань і життєвих уявлень учнів, повторення та закріплення вивченого на уроці, що організуються тими ж активними та інтерактивними методами. Тож плануючи урок, треба обов’язково передбачити час на ці етапи, скориставшись для цього відповідними завданнями підручника. З-поміж методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком.
     Орієнтирами для формулювання пізнавальних і дослідницьких завдань п’ятикласників, які пропонуються їм на практичних заняттях є державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що представлені в навчальній програмі у вигляді переліку умінь і навичок, котрі учні мають набути протягом вивчення тієї чи іншої теми. Кожне із завдань, що використовується під час практичного заняття містить:
– спосіб діяльності (доведіть, визначте, порівняйте тощо)
– формулювання самого завдання (умови чи зміст того, що складає історичну подію, явище, процес)
– джерела інформації (текст, ілюстрації, усні свідоцтва, інколи це можуть бути власні знання учня).
    Зрозуміло, що темп виконання завдань і опрацювання інформації буде невисоким у відповідності насамперед до уміння дітей читати. Тому на практичні заняття у 5-му класі варто виносити не більше двох пунктів плану. Багато уваги потрібно приділяти інструкціям і поясненню порядку дій.
   Оцінюватись на практичному занятті учні мають відповідно до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень з історії.
     Варто пам’ятати про складності, що можуть виникати на перших практичних уроках, адже це зовсім нова для учнів форма навчання. Зокрема діти опановують одразу кілька нових, актуальних для кожного уроку навчальних дій, наприклад робота в парах, робота з джерелом, самостійні записи в зошиті та ін. І все це треба здійснювати у доволі високому темпі, оскільки має ще залишитися час для обов’язкової рефлексії. Тому варто підтримувати і заохочувати учнів на кожному етапі уроку. Адже навчальні навички, увага й терпіння (не кажучи вже про темперамент) у дітей дуже різні, тому і час на виконання робіт у кожного свій. Вчителю потрібно мотивувати учнів до активної роботи на уроці можливістю проявити себе у новій
діяльності.
     Методи і форми оцінювання на практичних не різняться від звичайних уроків і залишається у компетенції учителя. Проте варто заохочувати п’ятикласників гарними оцінками і обійтися без низьких, особливо на перших практичних заняттях.
    За тематикою практичні заняття у п’ятому класі пов’язані з дослідженням учнями історії власної сім’ї, населеного пункту, де вони мешкають. Це дозволяє, з одного боку, урізноманітнити історичні джерела за рахунок сімейних архівів чи місцевих краєзнавчих музеїв, з іншого — підвищити інтерес учнів до історії, наблизивши її до їхнього життя. Краєзнавство (як інтелектуальний фактор) і любов до малої батьківщини (як моральний фактор) — невід’ємні складові компетентнісного навчання і сучасного виховання дитини.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Коментарі (Atom)

Школа! Школа! Дітей зустрічає! Усміхається щиро до нас. І гостинно запрошує, радо вітає, Проведе у знайомий нам клас Море усмішок, му...

  • Завдання на час карантину
    Шановні учні! Прошу звернути вашу увагу, що під час карантину буде призупинене навчання. Але на сторінках блогу розмішенні завдання по ко...
  • (без назви)
    Школа! Школа! Дітей зустрічає! Усміхається щиро до нас. І гостинно запрошує, радо вітає, Проведе у знайомий нам клас Море усмішок, му...